Наталія Моспан — українська видавчиня і засновниця мережі книгарень «Моя книжкова полиця», яка після початку повномасштабної війни знайшла прихисток у Франції та започаткувала там дитяче видавництво Le Petit Canard. Попри досвід роботи на українському ринку, робота в іншій країні стала для неї експериментом: нова мова, інші правила, перші помилки та поступове вивчення місцевої індустрії.
Про це розповідає Poltava Today
«Я часто в книгарнях бачила українські казки, підписані як російські, і не могла з цим змиритися. Тому ми хочемо працювати над культурною дипломатією – через українську казку говорити про нас, про Україну»,
Початок у Франції та перші кроки
Після від’їзду з Київщини сім’я Наталії кілька місяців жила в Хорватії, звідки спочатку шукала можливості представляти українську дитячу літературу на міжнародних подіях. Напередодні Болонської виставки команда за десять днів підготувала складну книжку про війну та українських дітей і розповсюдила її серед відвідувачів безкоштовно, щоб український стенд не був порожнім.
Згодом родина переїхала до Франції — випадок і складні обставини привели саме в місто Каркассонн. Наталія почала вивчати французьку, писати ілюстровані історії та шукати формат, який би відповідав місцевій аудиторії. Першою авторською роботою стала дитяча книжка Une baguette — коротка історія про багет із місцевим гумором.
Перші помилки і адаптація до ринку
Набувши практики, видавчиня визнала, що деякі рішення були занадто імпульсивними: відсутність домовленостей з дистриб’юторами, недостатнє знання мовних і культурних особливостей та помилкова оцінка каналів розповсюдження. Через це перша книжка не отримала широкого охоплення, а великий тираж іншого видання виявився надміру ризиковим.
Наталія пояснює, що у Франції інші пріоритети: читачі дитячої літератури здебільшого купують книги в книгарнях, а не напряму в видавця. Тому інвестиції в онлайн-рекламу не завжди дають віддачу, натомість важливими є контракти з книгарнями, робота з бібліотеками, фестивалями та участь у подіях, де автор може познайомитися з читачами і підписати примірники.
Видавництво Le Petit Canard з’явилося як спосіб вивчити французьку індустрію: від побудови відносин із дифузорами до адаптації видавничих стратегій. Назва, що в перекладі означає «Маленька качка», має образно-кольорові асоціації та підходить для дитячої аудиторії, а сам підхід Наталії поєднує авторську прозу з локальним стилем презентації персонажів.
Французький ринок вирізняється також тим, що успіх книжки часто пов’язаний із розвитком персонажа — створенням продовжень, мерчу, ігор та інтеграцією у шкільні програми. У школах і бібліотеках чимало уваги приділяють видимості книжки: плакати, рекомендації вчителів та шкільні бібліотеки формують читацькі уподобання з раннього віку.
Після перших невдач Наталія налагодила співпрацю з дистриб’юторами й дифузорами: сьогодні книжки її видавництва представлені у книгарнях і в онлайн-каталозі. У каталозі Le Petit Canard — п’ять дитячих видань, шосте наразі у друці. Серед планів — знайомство французької публіки з українськими казками та залучення українських ілюстраторів і авторів до нових проєктів.
Окремо Наталія наголошує на важливості культурної дипломатії через літературу: вона прагне, щоб українські казки були правильно представлені і підписані як українські, а не як видання інших країн. Таке представлення, на її думку, допомагає розповідати у світі про Україну і її культуру.
У Франції перебуває майже 78 тисяч українців зі статусом тимчасового захисту.