До війни Костянтин працював будівельником у Кривому Розі. Все змінилося в березні 2022 року, коли він отримав виклик з військкомату. Вже наступного дня він приєднався до Національної гвардії України. Після швидкої підготовки в Полтаві його підрозділ вирушив до Харкова, де розпочалася нова глава життя, наповнена небезпеками, обстрілами і боротьбою.
Про це розповідає Poltava Today
Виклики на кордоні
Перші тижні служби Костянтина пройшли відносно спокійно на блокпостах у Харкові. “Це був ще порівняно спокійний час, хоча ми розуміли, що це лише початок”, — розповідає він. Справжнє розуміння війни прийшло під час виконання завдань на державному кордоні. Їхній підрозділ зайняв позиції поблизу кордону, де ворог розміщувався в селі та на фермі, використовуючи цивільних як живий щит.
«Ми бачили, як із ферми вилітали їхні гелікоптери та працювала артилерія, але завдати удару було неможливо — там були цивільні», — згадує Костянтин.
Неможливість доставки будівельних матеріалів через постійні обстріли змусила бійців шукати укриття під тонкими гілками і в неглибоких ямах. Одного разу під час мінометного обстрілу перший “приліт” змусив Костянтина та побратима вибігти з укриття, що, зрештою, врятувало їм життя.
Бої в Бахмуті та Луганщині
Наприкінці 2022 року підрозділ Костянтина був перекинутий до Бахмута, де умови боїв стали ще важчими. В умовах міської війни вони втримували позиції в зруйнованих будинках. “Ми тримали позиції в будинках, які вже нічого не нагадували про своїх хазяїв”, — розповідає Костянтин. Злагоджена робота підрозділу допомогла утримати позиції, незважаючи на інтенсивність бойових дій.
Згодом підрозділ був перенаправлений на Луганщину, де ситуація стала ще напруженішою. “Не було хвилини тиші. Снаряди, дрони, танки — все це працювало проти нас”, — згадує він. Особливо важкими були евакуації поранених, які завжди супроводжувалися небезпекою.
Костянтин залишався лідером для свого підрозділу, завжди діючи рішуче і зважено. “Паніка недопустима, навіть коли все горить навколо. Якщо ти командир — ти відповідальний за всіх”, — каже він. Костянтин впевнений у перемозі України, бо для нього ця війна — це не лише боротьба за території, а й за майбутнє.
“Я хочу, щоб наші діти не знали, що таке війна. Ми тут не заради себе, а заради того, щоб наступні покоління могли жити вільно”, — підсумовує він.