До початку повномасштабного вторгнення сергій працював на різних фізичних роботах. У 2022 році його мобілізували, і після призову він проходив підготовку в Полтаві, де служив у підрозділі, що охороняв стратегічні об’єкти. Згодом його перевели до бойового підрозділу, що ознаменувало новий етап у його житті.
Про це розповідає Poltava Today
Військовий шлях Сергія
Навесні 2023 року сергій уперше потрапив у район бойових дій. Його підрозділ зайняв позиції в Запорізькій області, проте довго на передовій йому не вдалося перебувати через проблеми зі здоров’ям. Після короткого лікування він повернувся до строю і був направлений на Сумщину, де активно брав участь в обороні державного кордону.
«Жили в селі, а потім виходили на зміну — триденне чергування. Стояли разом із силами тероборони. Позиції постійно змінювали, щоб ускладнити спостереження ворогу»
.
Цей період минув без безпосередніх бойових зіткнень, але ситуація була напруженою. Через три місяці сергія перекинули на інший напрямок — ближче до Курської області, де обстановка виявилася значно складнішою. На новій позиції його підрозділ облаштував спостережний пункт. Однак вже за кілька діб ворог почав прострілювати дорогу, в результаті чого бійці залишилися заблокованими на одинадцять діб у повній ізоляції.
Поранення та повернення до служби
Після тривалого часу в оточенні підрозділ відійшов до попередньої позиції. Частину захисників, зокрема поранених, було евакуйовано військовою технікою. Сергій разом зі штурмовою групою досяг пункту збору, звідки їх передислокували до медичних установ.
«Ми тримали позицію до останнього, поки дозволяла обстановка. Коли надійшла команда, приєдналися до групи і вийшли з оточення. Поранених забрали, і ми разом із ними дістались у безпечне місце»
.
Найбільші випробування чекали його попереду. Під час одного з бойових виходів сергій отримав поранення від вибухового пристрою. Його підрозділ прикривав побратимів під обстрілом, коли граната прилетіла з протилежного боку дороги, і осколок потрапив йому в плече.
«Ми були в складі першої групи. Коли допомагали вогнем нашим, отримав осколкове поранення — несерйозне, але запам’яталося»
.
Згодом він отримав друге поранення — кульове. Куля потрапила під край каски, залишивши тріщину в черепі. Спочатку сергій не усвідомлював серйозність травми.
«Хотів підійти до хлопців, і в той момент пролунав удар. Зняло шкіру, був великий синець. У госпіталі сказали — тріщина»
.
Його евакуювали сапери, а медична допомога надавалася поетапно — від стабілізаційного пункту до лікарень у кількох містах. Після лікування сергій пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його обмежено придатним до служби. Незважаючи на це, він повернувся до строю.
«Пройшов комісію, отримав допуск до подальшої служби. Тепер виконую завдання хоч і маю обмеження»
.
Сергій є одним із тисяч українських військових, які, незважаючи на втому, біль і ризик, продовжують виконувати свій обов’язок. Його історія є яскравим прикладом витримки, сили духу та вірності бойовим побратимам.
17-та Полтавська бригада НГУ