5 грудня 1994 року Україна підписала Будапештський меморандум, відмовляючись від ядерного арсеналу, що входив до трійки найбільших у світі. Меморандум також підписали росія, Велика Британія і Сполучені Штати Америки. Китай і Франція висловили свою позицію щодо документа окремими заявами.
Про це розповідає Poltava Today
Документ зобов’язував підписантів поважати територіальну цілісність України та утримуватися від застосування сили проти неї. Однак у 2014 році росія, ігноруючи меморандум, анексувала Крим, чим показала безсилля міжнародних гарантій безпеки.
Чи міг меморандум забезпечити безпеку?
Україна, маючи на той час стратегічні ядерні ракети, не могла самостійно їх контролювати. Запуск можливий був лише з території росії. Незалежність ядерної політики була ускладнена потребою в російському обслуговуванні боєголовок, термін служби яких обмежувався 7-10 роками. Колишній міністр охорони довкілля Юрій Костенко стверджує, що Україна не могла отримати справжні гарантії безпеки замість декларативних обіцянок.
«Будапештський меморандум не зміг запобігти агресії Російської Федерації як держави, що володіє ядерною зброєю, проти України як держави, яка від свого ядерного арсеналу відмовилася; не були проведені навіть передбачені документом консультації, які Україна неодноразово намагалася ініціювати», — йдеться в заяві МЗС України.
За словами Костенка, стратегія України передбачала отримання фінансової та технічної допомоги в обмін на відмову від ядерного статусу. Однак на практиці Україна отримала лише символічні обіцянки безпеки. Замість прагнення до інтеграції в НАТО, керівництво країни обрало шлях формальних гарантій.
Альтернативи, які не реалізувалися
У 1992 році Сполучені Штати пропонували Україні членство в НАТО в обмін на ядерне роззброєння, проте українські посадовці не скористалися цією можливістю. Тодішня українська влада віддавала перевагу письмовим запевненням, які згодом виявилися бездієвими.
Кравчук, ще на посаді президента, підписав угоду про передачу ядерних боєголовок росії, в обмін на ядерне паливо вартістю набагато менше, ніж потенційна вартість збагаченого урану і плутонію. Це рішення залишило Україну без значущого стратегічного потенціалу.
Юрій Костенко підкреслює, що сьогодні актуальність відновлення ядерного статусу України є політично безглуздою, а реалізація такої програми потребувала б значних фінансових та технологічних ресурсів, яких країна не має.