Фермерське господарство Сергія Рибалка, яке до повномасштабного вторгнення працювало на півдні України, цього року повернулося на Херсонщину й відновило сільськогосподарські роботи: підприємство взяло в обробіток ділянки в Чорнобаївській громаді та навесні посадило картоплю, попри ризики безпеки і роботу в зоні можливих бойових дій.
Про це розповідає Poltava Today
«Ми повернулися на Херсонщину. Ми взяли землю у Чорнобаївській громаді. І цього року навіть посадили там картоплю. Вже посадили картоплю в зоні можливих бойових дій. Тому що для нас це дуже важливо. Хоч і дрони літають, хоч і все там літає, але відновлюємо зрошення і працюємо», – ділиться голова фермерського господарства «Аделаїда» Сергій Рибалко.
Господарство існує з початку 1990-х років і спочатку базувалося на лівобережжі Херсонщини, у селі Чулаківка. Після початку повномасштабної війни власник змушений був релокуватися: частину техніки, родину і працівників перевели на Житомирщину, де вже раніше був агрокластер для вирощування насіннєвої картоплі.
Спеціалізація та робота в релокації
Підприємство концентрувалося на вузькій спеціалізації — картопляній продукції різного призначення: товарній картоплі, сировині для переробки та чипсів. До початку агресії південний кластер забезпечував розвинуті зрошувальні системи; після втрати цих площ господарство збільшило обсяги роботи на півночі країни. За площею обробітку сьогодні господарство налічує близько 800 гектарів, хоча до війни охоплювало значно більші площі.
Релокація вимагала переформатування виробництва: придбали сівалки, переобладнали техніку під нові умови, організували робочі місця для людей, які змогли виїхати з окупованих територій. Нині на Житомирщині працюють десятки релокованих працівників і їхні сім’ї.
Окупація, втрати та соціальні проблеми
У перші дні повномасштабного вторгнення підприємство опинилося відрізаним від решти області, а пізніше його об’єкти залишилися у тимчасовій окупації: техніка, нові сховища та зрошувальні системи фактично були втрачені. Власник оцінює збитки приблизно у 10 мільйонів доларів — це втрачені основні засоби, продукція та інфраструктура, яку розграбували або пошкодили під час окупації.
Паралельно з економічними втратами залишилося й гуманітарне надбання: місцеві мешканці зазнали репресій і насильства. За даними правоохоронних і контрольних інституцій, на окупованих територіях фіксувалися випадки насильницької загибелі цивільних, зокрема підтверджені сотні вбивств і десятки випадків смерті під тортурами.
Через втрачене майно та обмежені програми підтримки аграріїв, які залишилися без землі та інфраструктури, відновлення бізнесу ускладнене: відсутні спеціалізовані державні механізми компенсації втрат від окупації, тож фермери змушені шукати інші механізми відновлення діяльності та захисту прав.
У релокованому господарстві наголошують на соціальній місії: підприємство приймає людей, які втратили житло чи роботу внаслідок окупації, і надає робочі місця сім’ям тих, хто вимушено виїхав. Також обговорюють ініціативи на рівні асоціацій для створення пільгових механізмів участі у земельних аукціонах для тих, хто втратив власність у зоні окупації.
Попри страх через вибухи й ризики, керівництво господарства наголошує на принциповості повернення до рідного регіону: відновлення посівів і зрошення розглядають як важливу складову відновлення економіки півдня та підтримки місцевих громад.
Підприємство продовжує працювати над відбудовою інфраструктури та адаптацією до нових умов, одночасно підтримуючи релоковані сім’ї і домагаючись політичних і адміністративних рішень, які б допомогли аграріям, постраждалим від окупації, повернутися до продуктивної діяльності.