Російська агресія проти України уперше відбилася у чеській статистиці – без епітетів, пояснень і описів – лише в цифрах, що розкривають реальну картину життя, праці, побуту українських біженців в Чеській Республіці. Чеські вчені, які збирають та аналізують статистичні дані, крок за кроком досліджують тему біженців від російсько-української війни
Про це розповідає Poltava Today
Радіо Свобода проаналізувало статистичну інформацію, оприлюднену соціологічною дослідницькою організацією PAQ research. Над дослідженням працював також Інститут соціології Академії наук Чехії за підтримки чеського міністерства праці й Дитячого фонду ООН.
Для цього у Чехії опитали 3789 біженців із України.
Більшість знайшла робуту
Від початку війни з України до Чехії в’їхало понад 500 тисяч біженців, з них третина вже повернулась в Україну.
У відповідності до інформації міністерства внутрішніх справ Чехії нині в країні проживає 325 тисяч біженців з України. З них дві третини вже працевлаштовані, хоча часто їхня робота нижча рівня здобутої вдома кваліфікації, відтак і зарплати нижчі, ніж у місцевих працівників.
До того ж біженцям доводиться нараз покривати і видатки на догляд за дітьми (серед біженців переважають жінки – 65 відсотків).
Чеські ЗМІ на основі статистики стверджують: «сім з десяти біженців живуть в Чехії за межею бідності», водночас більшість із них знайшла в країні роботу.
Нині чи не через всі чеські ЗМІ, також на дошках оголошень скрізь по Празі й інших містах, працедавці шукають медсестер, будівельників, спеціалістів у різних галузях промисловості, освіти, у сфері обслуговування.
Відтак знайти роботу в Чехії не проблема, складніше з зарплатами.
…але отримують менше, ніж чехи
Статистика свідчить, що третина з працевлаштованих українців у Чехії отримує нижчу зарплату, ніж за таку ж працю мають їхні чеські колеги.
Зарплата біженців за годину нерідко не досягає і 150 чеських крон (в перерахунку 6 євро) – «чистої» платні за годину.
Водночас слід взяти до уваги, що 41% працевлаштованих українців-біженців заради працевлаштування змушені виконувати менш кваліфіковану роботу, часто не за своїм фахом.
Лише 30% біженців знайшли в Чехії роботу відповідної кваліфікації, яку мали в Україні. Непоодинокі випадки, коли заради добре оплачуваної роботи вони беруться за важку працю, яка вимагає більших фізичних зусиль в нелегких умовах.
Половина з опитуваних біженців вказала, що працює пізніми вечірніми годинами і протягом вихідних. Загалом, як свідчить статистика, 55% українців працюють нерідко в тяжких нестабільних умовах.
Незважаючи на це, як вказує статистика, лише 11% біженців готові міняти місце проживання в Чехії.
Незнання мови…ось основна перешкода
Найбільшою перешкодою під час пошуку кращого місця праці українські біженці називають незнання мови.
Лише 44% із опитаних біженців із України у звичайній побутовій ситуації може порозумітися із чехами.
Важливо зазначити, що протягом останніх двох місяців зросла з 12 на 18 відсотків кількість оголошень українською мовою про вільні робочі місця.
Як свідчить статистика, проблемою є також не завжди доступна дошкільна опіка над дітьми.
Адже багато з біженців дісталося до Чехії з дітьми дошкільного віку. Станом на серпень 2023 року лише 27% українських батьків-біженців має можливість влаштувати дитину до садочка. Але протягом двох останніх місяців кількість таких біженців подвоїлася.
Чехи розуміють і співчувають…
Та назагал нові «сусіди» викликають у чехів співчуття і бажання допомогти.
Тільки відомий Карлів університет у Празі прийняв до своїх лав понад 300 студентів з України, влаштував їх у гуртожитках, допомагає із вивченням чеської мови.
Понад рік спільного життя збагатив чесько-український діалог, зблизив народи, які знають ціну незалежності і свободи.
Чехи не забувають власної історії, зокрема, 21 серпня 1968 року – день початку окупації Чехословаччини військом так званого Варшавського пакту: армією СРСР і її сателітів.
Спогади про події 55-літньої давнини для чехів досі болючі.
Світ тоді, засуджуючи радянського агресора, відгукнувся хвилею підтримки чехів і словаків.
Вацлав Гавел – політик і гуманіст, перший президент Чеської Республіки, знаючи справжню ціну спротиву окупації, все ж закликав вірити, що «На цій землі все ще можна творити добро».