Президент України Володимир Зеленський висловив серйозну стурбованість тим, що тривалий конфлікт навколо Ірану може послабити підтримку США щодо оборони України. Таку оцінку він озвучив під час інтерв’ю в Стамбулі, наголошуючи на ризиках для постачань озброєнь і систем протиповітряної оборони.
Про це розповідає Poltava Today
«Ось чому я боюся, що тривала (іранська) війна дасть нам менше підтримки»
Дефіцит систем Patriot і вразливість міст
Головна турбота, яку назвав президент, — дефіцит ракетних систем Patriot, необхідних для перехоплення балістичних ударів. Україна досі не має повноцінної альтернативи цим комплексам, а їхні поставки з боку США і партнерів залишаються обмеженими через виробничі потужності та вже наявні зобов’язання постачальників.
Через це навіть ті пакети допомоги, які вважаються значущими для обороноздатності, ризикують поступово звужуватися: як наголосив президент, обсяги підтримки, що вже не є великими, можуть скорочуватися з кожним днем, якщо напруження на Близькому Сході не вщухне.
Перенаправлення ресурсів та ширші наслідки конфлікту
Ескалація в регіоні вже відчутно впливає на глобальні логістичні ланцюги й економіку, що змушує частину обмежених ресурсів перенаправлятись у інші театри. Це посилює ризики для українських міст і інфраструктури, які стають більш вразливими до балістичних ударів у разі зменшення доступних засобів ППО.
Крім того, у відповідь на загострення США зверталися з проханнями щодо міжнародної координації, зокрема щодо забезпечення прохідності Ормузької протоки, але європейські столиці відмовили у прямих військових діях, посилаючись на неможливість таких кроків у період активного конфлікту та на думку, що це не їхня пряма війна.
Також обговорювалися випадки, коли постачання зброї могли бути перенаправлені з одного регіону до іншого: зʼявлялися заяви про погрози припинити певні ініціативи з постачання для України, а в березні було підкреслено, що Сполучені Штати інколи перенаправляють озброєння між регіонами залежно від пріоритетів безпеки.
У сукупності ці фактори створюють додатковий тиск на дипломатичну й практичну координацію міжнародної допомоги Україні, підкреслюючи необхідність більш послідовної стратегії від країн-партнерів для запобігання витісненню допомоги внаслідок нових регіональних криз.