Український інститут національної пам’яті оприлюднив інформаційні матеріали для відзначення 100-річчя від дня загибелі Голови Директорії УНР і Головного отамана Армії УНР Симона Петлюри, що припадає на 25 травня 2026 року. Документи та рекомендації Інституту покликані допомогти у формуванні історичної свідомості, збереженні національної пам’яті та наповненні тематичних заходів — від урочистостей до наукових конференцій і виставок.
Про це розповідає Poltava Today
Ключові повідомлення
Наприкінці травня країна вшановує постать Симона Петлюри: 22 травня відзначається 147-річчя від дня його народження, а 25 травня — столітній ювілей з дня смерті. Як державний і військовий керівник під час Української революції 1917–1921 років, Петлюра відіграв визначну роль у створенні української державності та організації збройного опору агресорам того періоду.
«Це була вимушена поступка з метою зберегти державність на решті території», – переконаний історик, професор Владислав Верстюк.
Петлюра постає в історії як організатор українських збройних сил, публіцист і видавець, який упродовж життя вів боротьбу за незалежність і не лише зброєю, а й словом. Після поразок на фронті він продовжив політичну та культурну діяльність у еміграції, створював журнали, ініціював культурні проєкти та підтримував дипломатичні контакти задля міжнародного визнання УНР.
Біографія, сім’я та державна діяльність
Симон Петлюра народився 22 травня 1879 року. Походив із родини, що має козацькі й священицькі корені; серед близьких — сестри, брати та донька Леся, яка пізніше стала поетесою. У роки революційних зрушень Петлюра пройшов шлях від журналіста і культурного діяча до очільника українського військового руху й державно-політичного лідера.
У 1917 році він узяв активну участь у українізації військових частин і організації Українського генерального військового комітету. Після загострення боротьби з більшовиками й інших ворогів Петлюра очолив Директорію — об’єднуючи в собі функції голови уряду й головного отамана.
Під його проводом українське військо вела широку комплексну боротьбу: від оборонних боїв у Києві до організації Першого і Другого зимових походів, дипломатичних переговорів та пошуку зовнішньої підтримки.
Паралельно з військовою й політичною діяльністю він опікувався культурою: підтримував видання, залучав хорові й музичні колективи у проєкти культурної дипломатії, аби поширювати українську ідентичність на міжнародній арені.
Після втрати контролю над більшою частиною України Петлюра перейшов у еміграцію, де очолював Державний центр УНР і продовжував координувати державницьку і культурну активність українства за кордоном.
Вбивство та судовий резонанс
25 травня 1926 року у Парижі Симон Петлюра був смертельно поранений. Вбивцею виявився Самуїл Шварцбард, який згодом стверджував, що діяв із мотивів помсти за погроми. Судовий процес 1927 року у Франції завершився виправдувальним вироком Шварцбарду, що викликало широкий міжнародний резонанс і стало підставою для численних історичних і політичних дискусій щодо відповідальності за трагедії тих років.
Спроби очорнити ім’я Петлюри й пов’язати його з організацією погромів стали частиною тодішньої інформаційної війни, зокрема радянської пропаганди. На думку багатьох дослідників, ці наративи формувалися й поширювалися під впливом радянських спецслужб.
Натомість його прихильники наголошували на ролі Петлюри як провідника українського державотворення та захисника національних інтересів у надскладних обставинах.
Пам’ять, символи та військова традиція
Петлюра залишив помітний слід у топоніміці, меморіальній практиці та військових символах: нарукавний тризуб армії УНР став одним із елементів сучасної мілітарної айдентики Сил оборони України, а низка військових формувань підкреслюють спадкоємність традицій. На його честь споруджено пам’ятники, встановлено меморіальні дошки та присвоєно почесні найменування військовим підрозділам.
Повернення імені Петлюри в публічний простір відбувалося поступово, з помітною динамікою після 2014 року в межах декомунізаційних і деколонізаційних процесів.
Пам’ять про лідера УНР увічнена також у культурних проєктах: муралах, наукових публікаціях і тематичних виставках, які відтворюють різні аспекти його діяльності та епохи Української революції.
Інститут підготував пакет інформаційних матеріалів для використання під час урочистих і просвітницьких заходів: брошури, інфографіку, підбірку світлин, хронологічні довідки та методичні рекомендації.
Проєкти та ресурси УІНП
До ювілею Український інститут національної пам’яті зібрав матеріали на веб-сторінці «Українська революція 1917–1921 років», де розміщено документи, фотоматеріали, інтерактивну карту пам’яток, настільну гру та медійні ресурси. Сторінка доступна за посиланням: http://unr.memory.gov.ua/.
Серед додаткових ресурсів — серія публікацій, яка ґрунтується на розсекречених архівних документах про вбивство Петлюри та процес проти Самуїла Шварцбарда, а також кілька виставкових проєктів: «Фактор свободи», «1920: на захисті Європи від більшовизму», «Українське військо: 1917–1921» тощо. Деталі й посилання розміщені на сайті Інституту.
УІНП також пропонує інформаційні набори для освітніх і меморіальних заходів, зокрема пакети «FRONT‑MAN УНР» та цикл методичних матеріалів про життя і діяльність Симона Петлюри для шкіл і музеїв. Частина матеріалів супроводжується ілюстраціями та довідковими списками літератури.
Запропоновані Інститутом матеріали призначені для широкого кола користувачів — від організаторів місцевих урочистостей до науковців і вчителів, які готують тематичні уроки та лекції. Використання цих напрацювань має на меті глибше презентувати складну епоху Української революції, її героїв і трагедії, а також підтримати гідне і зважене вшанування пам’яті видатних постатей української державницької традиції.
Матеріали Інституту містять посилання на архівні джерела, виставки та наукові публікації, що дає можливість як фаховим дослідженням, так і публічним подіям оперувати історично перевіреною інформацією та контекстами.