У Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського відбувся культурно-мистецький захід, присвячений 130-й річниці з дня народження видатного кобзаря Петра Гузя. На «Кобзарський вечір. 130 років Петрові Гузю» зібралися відомі кобзарі з Переяслава, Ірпеня, Києва, Полтави, а також краєзнавці, музикознавці, музейники, громадські діячі та представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
Про це розповідає Poltava Today
Вшанування постаті Петра Гузя та його вчителя
У своєму виступі Олег Пустовгар детально зупинився на життєвому шляху уродженця села Лютенька Петра Гузя – кобзаря, автора пісень про визвольну боротьбу українців, Тараса Шевченка та Голодомор, артиста Миргородської капели бандуристів і ансамблю лірників при Київській філармонії, а також учасника антибільшовицького повстання в Гадяцькому повіті. Він підкреслив, що цьогоріч, згідно з Постановою Верховної Ради, 130-річчя Петра Гузя відзначається на державному рівні.
Під час вечора демонструвалися унікальні світлини гравюр Опанаса Сластіона та пам’ятника у Миргороді, присвячених Михайлу Кравченку – вчителю Гузя та одному з найвідоміших кобзарів Полтавщини. Михайло Кравченко, окрім Петра Гузя, навчав кобзарства й іншого відомого музиканта – Федора Кушнерика. Присутні могли побачити також фотографії кобзи Гузя, місця його поховання і інші раритети.
Кобзарство, боротьба та мистецька спадщина
Петро Гузь був активним учасником антибільшовицького повстання під проводом отамана Леонтія Христового. 29 серпня 1920 року в Лютеньці спалахнули запеклі бої, після яких більшовики спалили село і розстріляли багатьох мешканців. Ці трагічні події поклали початок думі «Про Лютеньку та Христового», яку створив і виконував Гузь.
«У часи СРСР комуністичні ідеологи ці думи заборонили, піддали забуттю, вони ніде не публікувалися. Вже після відновлення незалежності краєзнавець Іван Чайка у художньо-документальній книзі “Дзвони над Лютенькою” описав героїчну боротьбу повстанців Христового та опублікував фрагмент думи “Про Лютеньку та Христового”»
Відомий кобзар Назар Божинський відродив цю думу, включивши її до власного репертуару та виконавши скорочену версію на вечорі в Полтаві. Окрім цього, він заграв також «Гречаники» з репертуару Петра Гузя.
Особливу увагу приділили і творчості Миколи Товкайла – старійшини кобзарського цеху, який розповів про особливості старосвітської кобзи. Разом з Віталієм Кобзарем з Ірпеня та Назаром Божинським з Полтави вони виконали історичні думи на честь Петра Гузя.
Під час вечора згадували й про трагічні сторінки історії Лютеньки: у 1932 році село було занесене на «чорну дошку» комуністичним московським режимом – це призвело до блокади, голоду і масових смертей. Петро Гузь навіть у часи сталінських репресій не мовчав про Голодомор, а його пісня «Ні зернини, ні макухи» згадана у поемі «Анафема» Миколи Сарми-Соколовського.
Захід у Полтаві став справжнім відродженням пам’яті про Петра Гузя та його вклад у національне мистецтво й історичну пам’ять українців.