У Національному музеї‑заповіднику українського гончарства відкривається нова сторінка — музей‑садиба художниці-керамістки Наталі Кормелюк, присвячений кераміці української діаспори. Цей простір народився з пам’яті про рід і з безмежної відданості Україні, він покликаний стати домом для тих, чиї серця розсіяні по світах.
Про це розповідає Poltava Today
Мисткиня між континентами
Наталя Кормелюк — американка українського походження, донька сім’ї, що свого часу залишила Україну й осіла у Сполучених Штатах. Народжена в діаспорі, вона зберегла мовні й культурні традиції своїх предків, перенісши їх у власну творчість. Попри океан, Наталя постійно підтримує зв’язок із батьківщиною: роками приїжджає до опішнянської керамічної спільноти, де очолює Е‑літню академію гончарства як художня кураторка, навчає студентів і майстрів та ділиться професійним досвідом.
Навіть у період повномасштабної війни мисткиня, долаючи страх, щороку приїжджає в Опішне, щоби зберегти й примножити традиції українського гончарства. Її присутність там стала символом підтримки молодих митців і збереження ремесла.
Наталя Кормелюк із кураторами й учасницями Е‑літньої академії гончарства. Опішне, Україна, 2025. Фото Тараса Пошивайла
Ідея музею: повернення пам’яті в матерію
Ідея створити музей‑садибу виникла з глибокого емоційного зв’язку мисткині з Україною й Опішним зокрема. Зараз, перебуваючи за океаном, Наталя вже виготовляє посуд і вази для майбутньої експозиції — роботи народжуються фізично в США, але за змістом і духовно вони належать Україні. У її американській кухні викладені кахлі за мотивами казки Івана Франка «Лис Микита», і саме такі ж оздоблення вона мріє бачити в музеї на батьківщині.
Музей‑садиба стане не просто виставковим майданчиком, а місцем, де матеріал — глина — промовить мовою серця: про родовід, пам’ять і повернення. Наталя планує особисто займатися облаштуванням простору, вкладаючи в нього свій мистецький досвід, час і життєву історію.
Вироби, створені для майбутньої експозиції у Фредеріку, Меріленд, вже вирушають у свою українську історію — вони зроблені з думкою про Опішне, про повернення й про те, що культура живе в серцях людей незалежно від географії.
Вироби Наталі Кормелюк для майбутнього музею. Фредерік, Меріленд, США, 2025-2026. Фото Наталі Кормелюк
Музей має стати майданчиком для діалогу між Україною і діаспорою, між поколіннями та культурними практиками. Тут не питатимуть, звідки ти приїхав — важливим є те, звідки ти родом, і які спільні цінності зберігаєш у серці.
У тихій атмосфері Опішного цей простір промовить до діаспори словами, що давно чекали свого часу: «Я чекала!»
У підсумку музей‑садиба Наталі Кормелюк — це більше, ніж колекція предметів. Це проєкт, який засвідчує, що любов до України не має кордонів, що пам’ять можна втілити в предметі, і що шлях повернення іноді триває все життя, але закінчується там, де серце знаходить дім.
Про мисткиню: Наталя Кормелюк (Роквіль, Меріленд, США) — художниця‑керамістка, професорка, викладачка з художньої кераміки в магістерській програмі з мистецтва при Гуд Коледжі (Фредерік, Меріленд, США), інструкторка роботи на гончарному крузі при Колумбія Арт Центрі (Колумбія, Меріленд, США) та художня кураторка Міжнародної Е‑літньої академії гончарства (Опішне, Україна).