Людмила Самолеліс, голова Асоціації медичних сестер Полтавської області та заступниця директора з післядипломної освіти Фахового медико-фармацевтичного коледжу ПДМУ, майже півстоліття присвятила психіатричній медицині, пройшовши шлях від медсестри до керівниці медсестринської служби. Напередодні Всесвітнього дня медичної сестри Людмила ділиться своїми думками про силу, емпатію та віру в людей.
Про це розповідає Poltava Today
Шлях до медицини
Людмила ще в дитинстві мріяла стати медиком. Після закінчення восьмого класу вона вступила до Полтавського медичного училища, а потім, за направленням, потрапила до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, де працювала 42 роки. Там вона обіймала різні посади, зокрема з 1995 року була головною медсестрою, а згодом — заступницею головного лікаря.
Виклики і мотивація в роботі медсестри
Людмила зазначає, що у психіатрії без любові до людей і щирого бажання допомагати не обійтися. Це надзвичайно важка праця, адже психіатричні пацієнти часто є вразливими та самотніми. «Так, тоді до нас часто надходили жінки з післяпологовими психозами. Коли я сама завагітніла, дуже боялася захворіти й потрапити до наглядової палати — надто багато всього бачила», — згадує вона.
Людмила підкреслює, що поєднати професіоналізм і людяність — це найскладніше в роботі медсестри. «Медсестра має вчасно допомогти, підтримати, заспокоїти. У психіатрії вона ще й виконує роль психолога», — говорить вона. Також її трудність полягає в фізичному виснаженні, яке несе ця професія.
«Медсестра — це не про халат і нафарбовані губи. Це про любов, турботу і життя».
Людмила зазначає, що після пандемії та під час війни навантаження на медичних сестер зросло, і вони стали опорою для пацієнтів, які перебувають на межі життя й смерті. Проте в Україні існує гострий дефіцит кадрів у цій сфері, і зарплати медсестер залишаються одними з найнижчих у світі.
Під час навчання майбутніх медсестер у ФМФК ПДМУ, Людмила акцентує увагу на необхідності навчання тактичній медицині та самодопомозі при стресі. «Медсестра виконує три функції: залежну, незалежну та взаємозалежну», — додає вона.
Вона зауважує, що студенти, які приходять на навчання, є різними: хтось вступає за порадою рідних, а хтось щиро прагне допомагати людям. Але саме молодь, яка має відкрите серце, надає надію на майбутнє.
Людмила вважає, що в професії переважають жінки через їхню емоційність і емпатію, але сподівається, що більше молоді незалежно від статі залишатиметься в Україні для лікування своїх співгромадян.
На запитання про майбутнє медицини, Людмила вважає, що воно має бути профілактичним, де люди прагнуть до здоров’я, а не лише лікуються, коли вже хворіють. «Я бачу медицину, в якій медична сестра — це не лише виконавець призначень, а справжній партнер і опора суспільства», — підсумовує вона.
На завершення Людмила побажала українським медсестрам здоров’я, віри в себе та у Збройні Сили України, пошани від пацієнтів і стійкості. «Сили вам, радості і Перемоги, заради якої ми всі тримаємося», — сказала вона на знак вдячності всім медичним працівникам.
Прес-служба Полтавського державного медичного університету