Китай використовує не лише великі інфраструктурні інвестиції та кредити, а й тихіші механізми впливу на Західних Балканах: стипендії, мовні курси, університетські обміни та студентські історії у соцмережах, які змінюють сприйняття країни серед молоді регіону.
Про це розповідає Poltava Today
«Пекін зацікавлений у тому, щоб залучити до Китаю якомога більше іноземних студентів і вчених,
Освітні програми китайського уряду та пов’язані з ними ініціативи пропонують безоплатне навчання, стипендії й доступ до університетів, що швидко розвиваються. Учасники таких програм часто документують життя в КНР у TikTok або інших платформах, збираючи десятки тисяч підписників і формуючи локальну аудиторію, яка бачить Китай не лише через призму політичних наративів своїх країн.
М’яка сила через персональні історії
Приклад 24-річної Ери Керная з півночі Албанії ілюструє, як навчання в Китаї може змінювати уявлення. «Я подала заявку [на курс китайської мови] з цікавості, тому що це була нова мова, якої я ніколи раніше не вивчала, – розповіла Радіо Свобода 24-річна Ера Керная з півночі Албанії, яка зараз вивчає інформатику в Куньмінському університеті науки і технологій у провінції Юньнань. – Якби хтось запитав мене три роки тому, я б сказала, що Китай – це закрита комуністична країна, але зараз [моя думка] [повністю] змінилася».
Такі особисті наративи працюють як локальний промоутер: студенти повертаються або продовжують онлайн-активність, поширюючи позитивні враження і фактично створюючи мережу людей, які можуть сприймати китайські інтереси більш прихильно. Аналітики підкреслюють, що це доповнює економічно-політичну присутність Китаю та може полегшувати подальший розвиток співпраці.
Як працюють програми та де вони активні
На Балканах видимими каналами просування є Інститути Конфуція, стипендії китайського уряду, двосторонні домовленості між університетами та короткотермінові курси. Сербія вирізняється як регіональний центр: тут працюють три Інститути Конфуція, китайську мову викладають у десятках шкіл, а двосторонні освітні угоди посилилися після підписання кількох важливих домовленостей у 2018 році.
Водночас в Албанії діє Інститут Конфуція при Тиранському університеті, що співпрацює з Пекінським університетом іноземних мов і допомагає студентам подаватися на стипендії. У Косова офіційної присутності таких інститутів немає через те, що Китай не визнає незалежність Косова, але окремі студенти з діаспори все одно потрапляють на навчання до КНР і діляться враженнями.
За десятиліття кількість студентів з Північної Македонії, які навчалися в Китаї за різними програмами, сягнула близько 100 осіб. У Чорногорії та Боснії і Герцеговині також діють програми обміну: у Чорногорії працює Інститут Конфуція з понад сотнею студентів, а в Університеті Східного Сараєва зафіксовано понад 170 учасників обмінів.
Регіональні опитування свідчать про неоднозначне ставлення до Китаю, але помітне послаблення негативних оцінок серед тих, хто мав безпосередній досвід взаємодії з КНР. Це підтверджують місцеві дослідження, згідно з якими люди з безпосередніми контактами сприймають Китай більш позитивно.
Експерти відзначають, що освітні проєкти спрямовані на довгострокове побудування особистих зв’язків, виховання кадрів з досвідом життя у Китаї та формування наративів, які можуть підтримувати китайські економічні ініціативи в Європі. Навчальні й культурні обміни розглядаються як доповнення до широкого спектра політичних і економічних інструментів, які використовує Пекін у регіоні.
Популярність мовних курсів та програм стипендій зростає, хоча точних публічних статистик щодо кількості студентів у Китаї з балканських країн мало, оскільки дані розпорошені між китайськими та місцевими установами. Водночас активність у соцмережах і поява балканських студентів у китайських державних медіа підсилюють ефект присутності.
Таким чином, освітні ініціативи є важливою складовою китайської політики впливу на Західних Балканах: вони створюють мережі, змінюють сприйняття та готують майбутніх фахівців, які володіють досвідом життя й навчання в Китаї.