Руслан завжди знав, що таке нести відповідальність. Після проходження строкової служби у 2016 році він повернувся до цивільного життя і став водієм пожежного автомобіля. Це була професія, яка вимагала витримки та швидких рішень у екстремальних ситуаціях. Проте, з початком повномасштабного вторгнення, Руслан усвідомив, що його обов’язок – не лише реагувати на небезпеку, але й захищати свою країну.
Про це розповідає Poltava Today
«Я тоді думав лише про одне — захистити сім’ю, Батьківщину. Не було легко, але я знав, що це правильно», — пригадує він.
Хоча його посада забезпечувала бронь від мобілізації, Руслан добровільно пішов до військкомату. Це рішення стало переломним у його житті. Його направили до Національної гвардії України, де розпочалася нова сторінка його служби. Під час навчань він опановував стрілецьку справу, тренувався на полігонах і вчився працювати в команді. Через кілька місяців Руслан вирушив до Донецької області, де зустрівся з реаліями війни.
Шлях до операторства дронів
Перші бойові завдання залишили глибокий слід у його пам’яті. Особливо запам’ятався випадок, коли під час штурму їх атакували танки і міномети. Один із його побратимів, вже у віці за п’ятдесят, сидів в окопі і пив чай, коли снаряд вибухнув неподалік, закидаючи землю в його чашку. Цей випадок показав Руслану важливість зберігати спокій і гумор навіть у найважчих обставинах війни.
На початку 2024 року Руслан дізнався про підрозділ «Каспер», який працює з безпілотниками. Маючи значний досвід у піхоті, він зрозумів, що роль оператора дрона відкриває нові можливості для ефективної боротьби. Навчання було інтенсивним: тренування на полігонах, у центрах підготовки, сертифікація. Через два з половиною місяці Руслан був готовий до реальних задач.
Виклики на полі бою
Бойова підготовка була нелегкою. Руслан вивчав технічні характеристики дронів, тренувався в складних умовах і навчався працювати в команді. Перше завдання було надзвичайно складним, адже він боявся втратити свій головний інструмент – дрон. Але вже після першого успішного спостереження за рухом ворога він зрозумів, наскільки важливу роль відіграють дрони у війні.
Однією з найбільших проблем стала евакуація поранених під час боїв. Зелена зона, висока трава і мінні поля робили евакуацію небезпечною і хаотичною. Руслан і його напарник використовували дрон для наведення на безпечні шляхи, що іноді було єдиною надією для бійців.
Під час одного з завдань підрозділ Руслана потрапив під мінометний обстріл. Це стало серйозним випробуванням для нього і всієї команди. Попри поранення, Руслан залишився на полі бою, демонструючи молодшим бійцям важливість зберігати контроль у критичні моменти. Він планує повернутися до служби після операції, щоб продовжити захищати свою сім’ю і Батьківщину.