Максим, гвардієць з позивним «Шалений», добровільно прийняв рішення служити в Збройних Силах України у квітні 2022 року. Раніше він працював електрогазозварювальником у Фінляндії, але повернувся на батьківщину відразу після початку повномасштабного вторгнення.
Про це розповідає Poltava Today
Перший час його підрозділ був направлений до Харківської області, де Максим обіймав посаду на блокпостах у Харківському районі протягом більше ніж двох з половиною місяців. У цей період він також брав участь в обороні під час наступу на Харків і ніс бойову службу на кордоні з росією. Бої в Ізюмі і Куп’янську стали наступними етапами його служби.
Бій на кордоні та навчання зі зброєю
Перший серйозний бій Максима стався біля державного кордону, де він вперше серйозно зіткнувся з вогнем.
«Нас постійно прострілювала МТЛБ. Я ніколи раніше не стріляв із гранатомета, але вирішив це припинити. Мені показали, як ним користуватись. Проповз полем, встав і вистрілив по мотолизі. Дві години повз до неї, назад уже біг хвилин десять. Після цього мене назвали ‘Безумним’, бо це виглядало справжнім безумством», — розповідає Максим.
Окрім бойових дій, Максим активно навчався поводженню зі зброєю, звертаючись за порадами до досвідчених бійців. Він прагнув оволодіти різними системами озброєння, щоб бути більш ефективним у бою.
«Я всіх просив: покажіть, як працює той чи інший кулемет, як стріляти з міномета. Доходило до того, що мене вже проганяли — казали, що я надокучив. Але мені було цікаво все знати: я вивчав і снайперську гвинтівку, і гранатомети, і міномети», — згадує він.
Важкі бої в Бахмуті та Запоріжжі
На початку 2023 року підрозділ Максима був перекинутий до Бахмута, де він виконував завдання із зачистки міста. Під час цієї операції Максим отримав своє перше поранення.
«Нам наказали евакуювати хлопців, які були важко поранені. Коли я виносив одного з поранених, за кілька метрів від погреба поруч влучив танк. Мого побратима викинуло вибухом, а я лише потім оговтався», — згадує Максим.
Після захисту Бахмута Максим продовжив службу на Запорізькому напрямку, де отримав ще два поранення, зокрема від FPV-дрона. Підрозділ Максима був відповідальним за оборону важливого мосту, щоб не допустити просування ворога.
«Наше завдання було утримати міст. Ворог регулярно намагався прорватись на мотоциклах і багах. Під час туману вони прорвались прямо до нас в окопи, зав’язався контактний бій на 15-20 метрів. Ми обмінювались гранатами, поки наші дрони не змогли їх накрити», — розповідає Максим про бої на Запоріжжі.
Загалом Максим пройшов бойовий шлях від Харківщини до Запоріжжя, зазнавши трьох поранень, але продовжує свою службу. Його історія є яскравим прикладом зусиль і самовідданості українських військових у складних умовах війни, де важливо постійно адаптуватись та вчитися.