Сергій Письменний — мінометник 32 окремої механізованої бригади, родом з Полтавщини. Інтерв’ю проходить у закритому погребі на околицях Покровська, де вогневий контроль окупантів створює постійну небезпеку. Місто зазнало значних руйнувань: на сусідній вулиці вже понад десяток знищених будинків, але місцеві жителі все ще знаходяться тут, просячи військових зарядити свої телефони та ліхтарики.
Про це розповідає Poltava Today
«Емоції які в мене, питаєте? Сильні дуже», — зазначає Сергій. Він на війні вже третій рік, але не може звикнути до того, що люди змушені тікати зі своїх домівок через агресію «руського міра». Війна забрала у них не лише майно, а й надії на краще майбутнє.
«Мене батьки з пологового теж не в якості з автоматом принесли», — зазначає воїн.
Серед найяскравіших спогадів Сергій згадує, як його вразила настільна гра, знайдена в дитячій кімнаті будинку, де вони облаштували позицію. «У мінометці подобається. Прикольно, я б навіть сказав, хоча попрацювати іноді доводиться добряче», — розповідає він про свою професію.
Військові будні мінометників
Командир батареї наголошує: «Піт артилериста — це збережена кров піхоти». Зараз мінометники між собою жартують, називаючи свою роботу «ландшафтним дизайном». Сергій також згадує про постріл, який для нього став емоційним стрибком, порівнюючи його з переживаннями, яких не відчував до війни.
Під час першого бойового виходу він відчув, що подібні моменти можуть стати найважливішими в його житті. «Ти на робота більше схожий, усе за інструкцією робиш», — говорить він про свої відчуття в той момент.
Мотивація та емоції на фронті
Сергій поділився, що найбільше його мотивує голосове повідомлення від комбата: «Пацани, по координатах відпрацювали чітко». Це означає, що в зоні, де діяли, більше немає живих ворогів. Він також зізнається, що бажання тримати загарбників подалі від своєї землі є ключовим фактором у його рішучості продовжувати боротьбу.
«Втомився смертельно», — зізнається він, але зазначає, що в жодному випадку не варто недооцінювати серйозність ситуації, з якою стикаються військові. «Культурних слів просто не доберу, щоб сказати все, що я про таких «втомлених» думаю», — додає він під час розмови.