Торік 11 вересня під час виконання бойового завдання біля села Білогірка на Херсонщині, захисник України Іван Банк отримав поранення через ворожий мінометний обстріл. Наступного дня воїн помер у лікарні. Військовому було 36 років. У нього лишився батько, брати, сестри та кохана жінка.
Іван Банк був головним сержантом розвідувального взводу 46-ї окремої аеромобільної бригади й ще до початку повномасштабного російського вторгнення став професійним військовим.
Іван Банк народився у селі Вільний Степ Полтавської області та навчався у школі в Крутій Балці. У 18 років почав служити в армії. Брав участь у миротворчих місіях в Косово та Югославії. Заочно здобув фах еколога.
Весною 2014-го, з початку АТО, чоловік пішов захищати суверенітет України від проросійських терористів. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Зокрема, прикривав вихід з Донецького аеропорту та виконував бойові завдання під Авдіївкою та Горлівкою на Донеччині.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/2-1.jpg)
Івана Банка нагородили орденами «За мужність» III ступеня та «Народний герой України». Також воїн був нагороджений нагрудними знаками за військову службу.
У січні 2017-го знімальна група Суспільного побувала вдома у військового й тоді за столом зібралася його родина: батько, брати та сестри.
У цьому матеріалі ми публікуємо спогади рідних та друзів про воїна, який загинув захищаючи Україну від російської окупації.
«Спочатку звільняв Київщину, потім поїхав звільняти Херсонську область»
Кохана Івана Банка — Альона Філіпась розповіла, що у 2018-му році військовий не продовжив контракт й почав працювати на аграрних підприємствах у Полтаві та Рівному. Проте торік, після 24 лютого, чоловік повернувся в армію.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/3.jpg)
«Була довідка, що при оголошенні воєнного стану, він має з’явитися в частину впродовж 48 годин. Він з’явився у 95-ту бригаду в місті Житомирі. Потім звільняв Київщину саме у складі 95- бригади: він був в Макарові й туди під білоруський кордон. А вже у квітні їх розформували і він служив у 46 окремій аеромобільній бригаді. І потім поїхали звільняти Херсонщину.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/ivan_bank_2.jpg)
Під час повномасштабної війни додому приїжджав двічі: у квітні на добу, навіть менше і потім 18 серпня й 19-го ввечері поїхав.
Коли звільняв Київщину, то більш-менш частіше списувалися. А от коли на Херсонщині, то бувало що з ним понад місяць не було зв’язку, бо жив на позиціях і там неможливо було вмикати телефон: прилітала авіація і одразу крила «градом».
29 липня їх машину Iveco розстріляли з танку. Ваня з побратимом дивом врятувалися — ніхто не міг повірити, що вони вижили. Оце його відповідальність за людей: не хвилювала його ні особисте життя та здоров’я, а переживав за інших.
Він був спокійний, добрий, але занадто місцями. Щедрий, скромний такий: завжди люди говорили — самий усміхнений воїн. Завжди все старався налагодити мирно. Я його протилежність: імпульсивна, запальна така і він мене бувало заспокоював.
Мене вражає його героїчність і я йому говорила про це. Є відео, де він в Херсонській області на квадроциклі їде по замінованому полю й за собою веде наш танк, для того, щоб допомогти», — говорить Альона Філіпась.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/quadro.jpg)
На передодні своєї загибелі Іван Банк планував вдруге одружитися зі своєю коханою Альоною.
«Ми познайомилися у п’ятому класі: він прийшов до нас з іншої школи. І так він в мене закохався, але я його не розглядала, як потенційного нареченого і ми просто дружили протягом всіх шкільних років.
Потім після школи ми роз’їхались: його забрали в армію, я навчалася в Полтаві, але ми постійно підтримували зв’язок.
Коли Ваня пішов добровольцем в АТО, я хвилювалася за нього і коли у 2016-му він приїхав в чергову відпустку, то подивилася на нього якось іншими очима і ми вирішили одружитися. Я знала, що йому подобаюся і він неодноразово про це говорив впродовж всього життя. Одружитися навесні 2017-го року.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/4-1.jpg)
Ми прожили 2 роки і розлучилися, але продовжували спілкуватися. І повномасштабна війна стала каталізатором наших почуттів і повноцінного відновлення наших стосунків. Ми прийняли знову ж таки рішення про одруження — розписатися, хоча Ваня казав: «Я знав завжди, що ти моя. Для мене це все умовності».
Останній раз коли він приїжджав — у серпні, він мені пообіцяв, що приїде через місяць у відпустку і тоді ми розпишемося. Але не встигли…»
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/5-1.jpg)
Світлина під час останньої зустрічі Івана Банка та Альони Філіпась у серпні 2022 року
«Важко переживав втрату побратимів на полі бою»
З полтавкою Іриною Каптур військовий познайомився у 2015 році у Слов’янську: жінка зі своїм чоловіком допомагали батальйону Івана Банка з ремонтом транспорту та медикаментами й необхідним спорядженням.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/6-1.jpg)
Ірина Каптур розповідає, що під час виконання бойових завдань військовий завжди намагався захистити від небезпеки своїх підлеглих:
«Якою людиною запам’ятали? Справжній і надійний. Він ніколи не буде нікого простити — він сам все зробить. У нього була така риса, що все сам і йому шкода було оцей «молодняк»: він їх весь час прикривав. Просив: «Оце ж в мене хлопчик 19-річний сирота — візьми його допоможи, в нього там така контузія. А ти для цього хлопця передай щось смачненьке».
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/7.jpg)
Після початку повномасштабної війни став закритіший: тільки писав, що потрібно. Виходив на кілька хвилин на зв’язок і все. Приїжджав кілька раз до Полтави: було помітно, що це не той Ваня. І очі вже не були такі веселі, як раніше. Він говорив, що важко було втрачати (побратимів — ред.). Дуже великі втрати. Їм вже було не страшно, але ж втрати були космічні.
Знаєте, вже якась така була сірість в очах. Він же завжди усміхнений був і його було легко розвеселити: ми щось розкажемо і він вже сміється. Він же дуже добра людина — це просто не передати словами, а після початку повномасштабної війни він вже менше посміхався», — згадує волонтерка Ірина Каптур.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/8.jpg)
«Він міг повести за собою хлопців. Вони його слухались не те що зі слів: він поглядом глянув і все»
З волонтером зі Слов’янська Євгеном Павленком Іван Банк теж познайомився у 2015 році: чоловіки стали друзями.
«Ваня — дуже цікава позитивна людина. Він міг повести за собою хлопців. Вони його слухались не те що зі слів: він поглядом глянув і все — була в нього така аура.
Дуже порядний, наша сім’я дуже сумує за Ванею. Ми з ним познайомились, допомагали йому, потім у них був виїзд під Новгородський, зараз Нью-Йорк (селище в Бахмутському районі — ред.) теж я своїм «бусом» їздив хлопцям допомагав: що просили те й привозили. Літо тоді було і в них там була проблема з водою і я воду возив їм.
Потім було привітання на весілля: він нас запросив з Оленою. Ми їздили з дружиною в Полтаву: були там його друзі, хлопці його. Ми з ним дуже товаришували.
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/prapor.jpg)
Все що було на його відповідальності: він все тримав, він все знав. Якщо щось треба, він завжди задавав питання і все це по можливості вирішувалось.
Дуже відповідальний хлопець. Навіть був такий момент: у них у Слов’янську були зношені кулемети на БТРах, вони замовили — наші чоловіки зробили. І потім Ваня сам це все повставляв і всі ці кулемети він прострілював».
![](https://i1.poltava.to/uploads/2023/09/12/shevron_bankiry.jpg)
Івана Банка поховали в рідному селі на Полтавщині. Також у червні цього року на 30-й позачерговій сесії Полтавської міськради депутати затвердили нові назви для 95 вулиць. Зокрема, серед ухвалених рішень: перейменування вулиці Коваля на честь полеглого захисника України Івана Банка.
Ольга ГРИНЕНКО, .