У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт №14057, що викликав значний резонанс у медіа-спільноті та серед правозахисників. Документ, який ініціювали переважно депутати від партії «Слуга народу», зокрема Андрій Боблях і Олексій Мовчан, пропонує масштабне оновлення цивільного законодавства відповідно до європейських стандартів та сучасних цифрових реалій. Водночас його положення викликають занепокоєння щодо можливого обмеження свободи слова і ускладнення для журналістських розслідувань, особливо з питань корупції серед чиновників, правоохоронців, суддів та депутатів.
Про це розповідає Poltava Today
Основні зміни та потенційні наслідки для медіа
Проєкт закону передбачає заміну радянської концепції «особистих немайнових прав» на ширше поняття «особистих прав», які поширюються й на юридичних осіб. Це дає компаніям і організаціям нові правові механізми щодо захисту імені, репутації, професійної таємниці, цифрової приватності, а також цифрового образу. Зокрема, надається можливість подавати судові позови про «шкоду репутації» навіть без прямих фінансових збитків, що може збільшити кількість стратегічних позовів проти медіа (так званих SLAPP-позовів), спрямованих на залякування журналістів.
Серед ключових новацій – чітке відокремлення права на спростування (лише для недостовірної інформації) та нове «право на відповідь», що стосується будь-якої інформації, навіть достовірної. Також впроваджується «право на забуття», можливість блокування або видалення інформації з публічного доступу, а також розширення повноважень суду щодо заборони поширення або блокування онлайн-контенту. Окремі положення регламентують використання штучного інтелекту та діпфейків у медіа.
Позиція журналістів, експертів та ризики для свободи слова
Редакція Bihus.info та низка експертів висловили занепокоєння щодо потенційних наслідків законопроєкту для журналістських розслідувань та свободи слова. На їхню думку, норми документа можуть призвести до попередньої цензури, обмеження доступу до матеріалів про корупцію до ухвалення судового вироку, а також встановлення надмірної відповідальності за критичні публікації. Зокрема, можливість блокування матеріалів або сторінок медіа створює ризик зловживань з боку посадовців чи корпорацій і стимулює самоцензуру серед журналістів.
«Цього разу в меню — блокування можливості розповісти вам про чиїсь схеми до вироку суду, компенсації «моральної шкоди» за оціночні судження (це коли комусь не сподобалося, як ви про нього говорите, навіть якщо з фактами все ок), а ще видалення «неактуальних» матеріалів — щоправда, хто визначатиме їхню актуальність, взагалі незрозуміло», — зазначила редакція Bihus.info.
Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк та юрист Володимир Зеленчук наголошують, що впровадження попередньої цензури (prior restraint) є прямим порушенням статті 10 Конвенції про захист прав людини та може суттєво обмежити можливість медіа контролювати владу та захищати суспільний інтерес. Розширення права на відповідь у медіа дозволяє будь-якій особі, згадці про яку можна ідентифікувати, вимагати публікацію своєї версії подій навіть щодо правдивої інформації, що, на думку експертів, знищує редакційний контроль та професійні стандарти журналістики.
Експерти також звертають увагу на ризики стратегічних судових позовів, які використовуються для тиску на журналістів та обмеження свободи інформації. Визнання корпоративної репутації особистим правом робить такі позови ще більш дієвим інструментом проти незалежних розслідувань.
Наразі законопроєкт №14057 передано на розгляд Комітету Верховної Ради з питань правової політики, який визначатиме подальшу долю оновлення цивільного законодавства, у тому числі щодо балансу між захистом особистих прав та свободою слова в Україні.
Ольга ГРИНЕНКО