У 2025 році Туреччина готується до запуску першої в країні атомної електростанції «Аккую», яку будує російський «Росатом». Реалізація проєкту викликала низку гучних скандалів, пов’язаних із політичними, економічними та безпековими ризиками для країни.
Про це розповідає Poltava Today
Вплив росії на енергетику та політику Туреччини
Зведення АЕС «Аккую» супроводжувалося численними звинуваченнями та протестами. Турецька опозиція неодноразово наголошувала на посиленні енергетичної залежності від росії. Серед підрядників фіксувалися порушення трудових прав, а працівники оголошували страйки через невиплату зарплат. Журналісти також викрили використання росією фінансових схем для обходу західних санкцій через будівництво станції: мільярди доларів надходили до турецьких банків під виглядом кредитів для АЕС, створюючи захищений валютний резерв для московської влади.
Розслідувачі виявили, що до керівництва компанії, відповідальної за будівництво станції, входив колишній офіцер підрозділу психологічних операцій ГРУ, який раніше працював у мерії Санкт-Петербурга під керівництвом Володимира Путіна.
28 жовтня 2025 року на АЕС доставили обладнання автоматизованої системи управління технологічними процесами, що наближає запуск реакторів до фінальної стадії — холодно-гарячої обкатки. Міністр енергетики Туреччини Альпарслан Байрактар підкреслив, що співпраця з росією не обмежується лише цим проєктом, а перший заступник гендиректора «Росатома» Кирило Комаров заявив про стратегічну важливість «Аккую» для енергобезпеки Туреччини.
Модель «будуй–володій–експлуатуй» та стратегічний контроль
Угоду про будівництво АЕС на 20 мільярдів доларів було підписано ще у 2010 році тодішніми президентами росії Дмитром Медведєвим і Туреччини Реджепом Ердоганом. Проєкт реалізується за схемою «будуй–володій–експлуатуй», яка передбачає фіксовану ціну на електроенергію на 25 років і передачу контролю над об’єктом росії.
Росія отримає прямий контроль над стратегічною інфраструктурою країни – члена НАТО – на сто років
За оцінками експертів, «Аккую» забезпечить до 10% потреб Туреччини в електроенергії. Але схему критикують за надмірну вигідність для російської сторони: турецькі споживачі змушені купувати електроенергію за ціною, що майже втричі перевищує ринкову. У серпні 2024 року директорка Програми по Туреччині Генюль Тол наголосила, що росія, відома використанням енергетики як інструменту геополітики, фактично отримає контроль над стратегічною інфраструктурою Туреччини на століття.
Крім економічних ризиків, «Аккую» розташована поблизу авіабази «Інджирлік» (де розміщена ядерна зброя США) і радару НАТО «Кюреджик», що підсилює занепокоєння щодо безпеки. Аналітики припускають, що під виглядом забезпечення безпеки АЕС, росія може розмістити своїх військових у регіоні.
Роль колишніх «психологів» ГРУ та міжнародний скандал
Серед керівників компанії, відповідальної за будівництво «Аккую», кілька років працював Олександр Балабанов — колишній офіцер підрозділу психологічних операцій ГРУ. Його біографія пов’язана з підготовкою спеціалістів з інформаційної боротьби та дезінформації, які брали участь у пропагандистських кампаніях росії в Україні, Сирії, Чечні. Після служби Балабанов тривалий час працював у Комітеті зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга, а з 2022 року — у компанії, яка будує АЕС «Аккую».
Журналістські розслідування свідчать, що співробітники підрозділів, де служив Балабанов, займалися поширенням фейків, організацією інформаційних атак і навіть створенням спеціальних технічних засобів для впливу на масову свідомість. Перехід таких кадрів до енергетичних проєктів підсилює підозри щодо реальних цілей росії в Туреччині.
Економічний шантаж, страйки та західні санкції
У 2025 році газета The Wall Street Journal оприлюднила дані про те, як росія використовує проєкт «Аккую» для обходу фінансових обмежень: мільярдні перекази через американські банки на рахунки у турецьких фінансових установах маскувалися під інвестиції в енергетику, але насправді створювали резерв валюти для російської влади. Влада США заблокувала черговий платіж на 2 мільярди доларів, а турецькі та російські працівники оголосили страйк через невиплату зарплат.
«Росатом» пояснив затримки «зовнішньополітичним тиском» та блокуванням коштів внаслідок дій конкурентів у сфері атомної енергетики. Через ці події шанси росії взяти участь у будівництві другої турецької АЕС у Сінопі суттєво зменшилися. У 2025 році Туреччина активізувала переговори зі США та Південною Кореєю щодо нових проєктів, а модель «будуй–володій–експлуатуй» дедалі більше ставиться під сумнів.
Міжнародний контекст і екологічні ризики
Спроби росії поширити свою модель атомного партнерства фіксуються і в інших країнах: Казахстан, Болгарія, Чехія, Фінляндія вже мали досвід скандалів чи відмови від російських проєктів через безпекові та політичні ризики. У Туреччині додатково виникли екологічні побоювання: температура води в районі Мерсіна перевищує допустимі межі для охолодження реакторів.
У 2023 році Олександр Балабанов залишив роботу в енергетичній компанії та перейшов на посади у сфері зовнішніх комунікацій освітніх проєктів, проте на запитання журналістів щодо своєї діяльності не відповів.
Історія «Аккую» демонструє, як великі енергетичні проєкти можуть стати інструментом геополітичного тиску, економічного шантажу та джерелом масштабних політичних скандалів.