Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) 14 січня підтвердили вручення підозри «керівниці однієї з депутатських фракцій Верховної Ради» за пропозицію неправомірної вигоди народним депутатам. Хоча офіційно ім’я не називалось, джерела та сама підозрювана опосередковано підтвердили, що йдеться про Юлію Тимошенко.
Про це розповідає Poltava Today
У соцмережах активно шириться фотографія політикині з характерною косою, на столі перед якою лежать стоси доларової готівки. Це стало одним із символів нового скандалу навколо лідерки партії «Батьківщина».
Звинувачення та перебіг слідства
Механізм підкупу депутатів: версія НАБУ
За інформацією антикорупційних органів, після того як у грудні 2025 року були викриті факти отримання хабарів народними депутатами за ухвалення певних законопроєктів, підозрювана ініціювала переговори щодо створення системної схеми підкупу парламентарів за лояльність під час голосувань. НАБУ наголошує, що йдеться не про разові домовленості, а про регулярний механізм з виплатами наперед.
«Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках – щодо утримання або неучасті в голосуванні», – зазначають у НАБУ.
14 січня у Верховній Раді Юлія Тимошенко заявила, що обшуки в офісі партії «Батьківщина» розпочалися ввечері 13 січня, коли вона перебувала там сама. Вона стверджує, що правоохоронці приїхали без рішення суду, не дозволили викликати адвоката та провели обшук у закритому кабінеті нардепа Сергія Власенка.
«Хочу розпочати з того, щоб повністю спростувати від А до Я всі ці необґрунтовані, нічим не доведені обвинувачення… Я категорично відкидаю всі абсурдні звинувачення. Схоже, вибори набагато ближче, ніж здавалося. І хтось вирішив почати зачистку конкурентів», – заявила Тимошенко.
Вона підкреслила, що це не перша спроба політичного переслідування проти неї, і додала: «Переслідування і терор – мої будні впродовж багатьох років. Я вже давно нічого не боюся, бо знаю, що чесна перед собою, перед людьми й Україною. Мене нікому не зламати й не зупинити. І цього разу ми знову доведемо правду».
Оприлюднені записи та суспільний резонанс
Правоохоронці швидко оприлюднили фрагменти записів розмов, датованих 12 січня 2026 року. На них, як стверджується, обговорюється дисципліна під час голосувань та вплив на парламентарів. Журналісти відзначають, що ці записи розкривають внутрішню кухню парламентських домовленостей, а саму спецоперацію НАБУ називають однією з найоперативніших.
«Брали реально на гарячому», – прокоментувала журналістка Тетяна Ніколаєнко.
Журналіст Данило Мокрик підкреслює, що на записах Юлія Тимошенко говорить прямо, без алегорій, що є ознакою її політичного стилю.
Мирослава Барчук, телеведуча, зауважує: «Тимошенко списували багато разів, але щоразу – камбек, ребрендинг, фенікс із попелу і знову мертва хватка. ЮВТ отруювала українську політику 30 років».
Ключові етапи політичної кар’єри Тимошенко
Юлія Тимошенко розпочала політичну діяльність у середині 1990-х, співпрацюючи з Павлом Лазаренком у корпорації «Єдині енергетичні системи України». Згодом вона стала віцепрем’єркою з енергетичних питань в уряді Віктора Ющенка, а потім двічі очолювала уряд України. Її політичний шлях супроводжувався численними скандалами, арештами та гучними судовими процесами, зокрема вироком 2011 року за підписання газових угод із росією. У 2014 році цей вирок було визнано політично мотивованим, і Тимошенко звільнили під час Революції Гідності.
Після звільнення вона брала участь у президентських виборах, однак щоразу поступалася опонентам. У період великої війни Тимошенко неодноразово потрапляла в об’єктиви журналістських розслідувань, зокрема щодо відпочинку в Дубаї. Водночас вона активно критикувала іноземців у наглядових радах держкомпаній, хоча серед них не було викрито корупціонерів.
Фракція «Батьківщина» у 2025 році підтримувала законопроєкти щодо обмеження незалежності антикорупційних органів та не голосувала за відновлення їхніх повноважень.
Останній скандал із обшуками, грошима та підозрами у підкупі депутатів знову поставив Юлію Тимошенко у центр політичного життя країни. Оглядачі зазначають, що справжні наслідки цієї справи можуть стати уроком для українського парламенту та суспільства, якщо парламентарі почнуть відмовлятися від неправомірної вигоди.