Європейський Союз та Сполучені Штати підготували рамкову «програму процвітання» для повоєнної відбудови України з орієнтовним обсягом фінансування до 800 млрд доларів. Документ, який налічує 18 сторінок, окреслює як короткострокові потреби в обсязі близько 500 млрд доларів на наступне десятиліття, так і довгострокову амбіцію мобілізувати до 2040 року загалом 800 млрд доларів інвестицій та гарантій.
Про це розповідає Poltava Today
Основні положення і структура фінансування
Рамкова пропозиція передбачає комплексне поєднання грантів, пільгових позик, приватних інвестицій і державних гарантій. На початковому етапі участь планується за участі ЄС, США та міжнародних фінансових установ, зокрема МВФ і Світового банку. У документі деталізовано початкові напрямки фінансування: близько 317 млрд доларів на реконструкцію інфраструктури, приблизно 57 млрд доларів — на приватне житло і близько 126 млрд доларів — на відновлення державних та приватних будівель.
Окремо передбачено механізм для вирішення питання компенсацій постраждалим, який може покладатися на заморожені в західних юрисдикціях активи росії.
У презентації пакета на неформальній зустрічі лідерів ЄС президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн підкреслила необхідність готуватися до відновлення вже з моменту досягнення припинення бойових дій та координувати бачення між Києвом, Вашингтоном і європейськими столицями.
«Ми говоримо про єдиний документ, який представляє колективне бачення українців, американців та Європи щодо повоєнного майбутнього України», – сказала вона.
Умови для реалізації та ключові реформні вимоги
Реалізація плану значною мірою залежить від швидкого завершення війни, але має й низку інших передумов. Однією з ключових умов є прискорення просування України до членства в ЄС: документ підкреслює, що інтеграція до європейського ринку та відповідні реформи мають стати невід’ємною частиною плану відновлення.
Крім того, угода ставить акцент на відновленні доступу України до ринків суверенного боргу, що дозволить банківській системі переорієнтуватися на кредитування малого й середнього бізнесу і таким чином стимулювати створення робочих місць. Серед інших важливих умов — посилення незалежності судової влади, захист прав власності та розширення цифрової інфраструктури, щоб повернути довіру міжнародних інвесторів.
Документ також відзначає, що країни Центральної та Східної Європи, які приєдналися до ЄС у 2004 і 2007 роках, показали суттєве прискорення економічного зростання після інтеграції, і що подібна траєкторія розвитку можлива і для України за наявності відповідних реформ та інвестицій.
Проте політичні перепони всередині ЄС, зокрема позиція Угорщини щодо початку переговорів про вступ, ставлять додаткові ризики для часових рамок інтеграції.
В документі також наголошено на потребі реформ у фінансовому секторі та створенні умов для повернення українських мігрантів: автори прогнозують, що повернення близько 2,1 млн осіб у перші два роки після завершення бойових дій може підвищити продуктивність праці на 5% і позитивно вплинути на ВВП на душу населення.
Що стосується джерел коштів, Єврокомісія пропонує закласти в наступний багаторічний бюджет ЄС (2028–2034 роки) близько 116 млрд доларів для підтримки України, але остаточну суму мають погодити всі держави-члени під час тривалих переговорів у наступні місяці.
Частина фінансування очікується у формі пільгових кредитів від міжнародних фінансових установ, грантів і благодійних внесків; також розглядається залучення приватного капіталу, зокрема через продаж прав на розробку корисних копалин та ініціативи на кшталт Інвестиційного фонду реконструкції США і України.
Серед конкретних інфраструктурних ініціатив документ називає приватизацію понад 3 000 державних підприємств для відкриття секторів економіки інвесторам, реконструкцію понад 25 000 км доріг і модернізацію порту Чорноморськ поблизу Одеси. У енергетиці розглядається будівництво шести нових ядерних реакторів у Хмельницькому та Рівному, а також можливі спільні інвестиції зі сполученими штатами та американськими компаніями у відновлення, модернізацію та експлуатацію газової інфраструктури, включно з трубопроводами і сховищами газу.
Документ відзначає потенціал мінерального сектору України, але застерігає про ризики: тривалі терміни реалізації окремих родовищ, необхідність відповідати світовим стандартам та оновлення технологічних і геологічних даних перед запуском великих проєктів, зокрема у сфері «зелених» технологій.
У підсумку рамкова програма окреслює амбітну фінансову стратегію та перелік проектів, які можуть забезпечити прискорену реконструкцію і довгострокове зростання України за умови виконання політичних, економічних та реформаторських вимог у партнерстві з ЄС, США та міжнародними фінансовими інституціями.