Мелітопольський район Запорізької області вже понад три роки перебуває під російською окупацією. З початку повномасштабного вторгнення росії ситуація у регіоні докорінно змінилася, а колись перспективний край опинився у глибокій кризі.
Про це розповідає Poltava Today
Передумови окупації: очікування і реальність
У 2021 році Центр стратегічного розвитку територій провів опитування серед мешканців Мелітополя та навколишніх сіл, щоб визначити головні проблеми регіону. На той час жителі найбільше цінували мир та безпеку, а понад половина з них вважали район комфортним та безпечним для життя. Однак вже тоді відчувалися певні ризики, пов’язані з географічною близькістю до тимчасово окупованих територій.
“Люди дійсно називали регіон комфортним. Були вислови про робочі місця, вищу заробітну плату тощо. Стратегія була спрямована на те, щоб розбудовувати максимально економічний, туристичний потенціал регіону, який би дозволив людям не виїжджати з території у пошуках роботи або нормального заробітку, а максимально отримувати все тут на місці, працювати на свій регіон”.
До війни регіон розвивав інфраструктуру, освіту, медицину, а також працював над поліпшенням водопостачання та адміністративних послуг. Проте з лютого 2022 року ці плани зупинилися.
Життя під окупацією: економічний занепад та утиски
Після захоплення Мелітопольського району всі здобутки почали руйнуватися. Почастішали утиски з боку окупаційної влади, а місто стало ключовим логістичним центром для армії рф. У Мелітополі посилилася присутність силових структур, які проводять рейди та перевірки серед місцевого населення.
Зросла кількість кримінальних елементів, що прибули з росії. Відбувається внутрішня боротьба за владу, а колишні колаборанти, які допомагали окупантам, часто стають непотрібними для російської адміністрації.
Економіка регіону зазнала значних втрат: із понад 200 підприємств залишилося працювати менше 50. Агровиробництво занепало, техніка вивезена до росії, а місцеві фермери змушені бурити свердловини для зрошення, проте цих ресурсів недостатньо для повноцінного вирощування культур. Розвиток туристичної сфери та малого бізнесу фактично зупинився.
Втрати для місцевої ідентичності та освіти
Мелітопольщина славилася своїми історичними черешневими садами, але окупанти вирубують відомі плантації, знищуючи місцевий бренд. Район став повністю дотаційним, а окупаційна влада не зацікавлена у відновленні економічного потенціалу.
В освітній сфері також відбулися зміни: університети були об’єднані, щоб компенсувати нестачу кадрів. Значна частина викладачів і студентів залишила регіон. Освіта перебуває під російською ідеологією, а будь-яка проукраїнська позиція переслідується.
Соціальні виклики і демографічні зміни
Окупаційна влада планує збільшити населення Мелітополя до 500 тисяч, рахуючи не лише місцевих мешканців, а й військових та силовиків. Справжнє ж населення продовжує скорочуватися через виїзд людей. Молодь намагалися утримати через розвиток освіти та спорту, проте ці досягнення тепер презентуються як здобутки окупантів.
Туристичний потенціал регіону використовується лише для створення пропагандистської картинки. Насправді ж до регіону приїжджають переважно жителі окупованих територій і росії за примусовими путівками.
Проблеми після деокупації та шлях до відновлення
Влада прогнозує, що звільнення території принесе чимало викликів. Багато нових мешканців можуть залишити регіон, а місцеві жителі зазнали серйозного впливу російської пропаганди. Відновлення життя потребуватиме не лише економічної, а й психологічної реабілітації, створення нової довіри між людьми.
Очікується, що після деокупації знадобиться «армія відновлення» — фахівці різних галузей, які допоможуть відновити виробництво, інфраструктуру, освіту та соціальну сферу. Особливу увагу доведеться приділити боротьбі з криміналітетом і маргінальними групами, які залишилися на території.
Попри складнощі, багато мешканців Мелітопольщини продовжують вірити у звільнення та повернення до нормального життя. Релоковані громади працюють у Запоріжжі та підтримують ідентичність та згуртованість своїх мешканців.
