Володимир Зінченко, уродженець села Сліпорід-Іванівка Лубенського району, має педагогічну освіту та тривалий час працював за кордоном у будівельній сфері. Проте після початку повномасштабного вторгнення рф повернувся до України та розпочав військову службу, не попередивши рідних про свій намір стати на захист країни.
Про це розповідає Poltava Today
Десантно-штурмові війська: бойовий шлях і втрати
У березні 2022 року Володимир приєднався до лав Збройних сил України, пройшов військово-лікарську комісію та вже у червні розпочав навчання у 199-му навчальному центрі ДШВ. Після 30 днів базової підготовки він здобув спеціальність артилериста десантно-штурмової бригади й був зарахований до 46-ї окремої аеромобільної бригади, де очолив відділення наведення гармати.
Бойове хрещення Зінченко отримав під час визволення Малої Олександрівки, Дудчан та інших населених пунктів Миколаївської області під час Херсонського контрнаступу. Його підрозділ працював з великої відстані, діючи швидко та професійно, що дозволяло уникати втрат від ворожих обстрілів. Під час перших боїв, коли підрозділ потрапив під інтенсивний контрбатарейний вогонь, Володимир вперше відчув, наскільки крихким може бути життя на передовій.
«Почалася ворожа контрбатарейна боротьба по нас. Ми все це проходили на навчаннях, всі знали, як треба діяти, у той момент було важливо не розгубитися. Тоді гармати були відчеплені від тягачів, ми розташовувалися на старій розбитій фермі у звільненому селі на Миколаївщині. Після першого обстрілу в нас були перші поранені і прийшло зрозуміння, що життя дуже крихке», — згадує військовий.
У ході служби Володимир втратив близького побратима — Вову Приймака, який загинув на Донеччині у грудні 2024 року. Після тривалих бойових дій на півдні та сході України сержант отримав важке мінно-вибухове поранення під час виконання завдання на Запорізькому напрямку 30 серпня 2023 року — саме у день, коли його дитина вперше йшла до школи. Самостійно накладений турнікет врятував йому життя, але попереду були довгі місяці лікування та понад 10 складних операцій.
Нова місія у ТЦК: мотивація, контроль та підтримка громадян
Після одужання військово-лікарська комісія визначила, що Володимир не придатний до служби у десантно-штурмових військах. Влітку 2024 року він був переведений до Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де нині обіймає посаду головного сержанта і командира відділення у взводі охорони.
Серед його обов’язків — участь у мобілізаційних заходах, контроль за військовим обліком громадян, перевірка документів разом із поліцією, роз’яснення законодавчих норм та мотивація населення до виконання громадянського обов’язку. Володимир підкреслює, що незнання закону не звільняє від відповідальності, а байдужість лише ускладнює ситуацію на фронті.
Сержант вважає своєю місією не лише контроль, а й чесне спілкування з людьми, націлене на пояснення їхніх прав і обов’язків. Він упевнений, що кожен громадянин має долучатися до захисту країни, адже війна торкається кожної родини.
Попри психологічне навантаження роботи з людьми, сержант залишається переконаним: діяти потрібно вже сьогодні, адже зволікання може призвести до ще більших труднощів для країни та її громадян.