Мелітопольська черешня, яка є символом Запорізької області, стала об’єктом боротьби за автентичність: попри спроби росії присвоїти бренд, переселенці зберігають та популяризують традиції черешневого фестивалю в різних містах України.
Про це розповідає Poltava Today
Мелітопольська черешня: символ регіону та предмет боротьби
У 2024 році російська федерація зареєструвала позначення «Мелітопольська черешня» як регіональний бренд так званих «нових регіонів», демонструючи його на виставках і продаючи в супермаркетах. Водночас Україна ще у 2020 році офіційно зареєструвала географічне зазначення «Мелітопольська черешня», що належить громадській спілці «Асоціація виробників мелітопольської черешні», яку очолює Геннадій Подшивалов.
Мелітополь десятиліттями носив звання «черешневої столиці» України: щороку в країні збирали 70–80 тисяч тонн цієї ягоди, і чверть урожаю припадала саме на цей регіон. Традиційний фестиваль «ЧерешнЕве» в Мелітополі до 2021 року був гучною подією — з артходою, ярмарками, майстер-класами та навіть унікальними рекордами, зокрема створенням найбільшої картини з ягід розміром 7х3 метри.
«У нас на дачі росте величезне черешневе дерево. Щороку воно щедро родило. Тоді найгіршими шкідниками були шпаки, а зараз – окупанти», – розповідає мелітопольчанка Аліна.
Після захоплення міста військами рф у 2022 році понад 100 тисяч мешканців Мелітополя були змушені покинути домівки. Проте, навіть у евакуації, мелітопольці не відмовилися від своїх традицій — організовують черешневі фестивалі у найбільших містах, де оселилися вимушені переселенці.
Фестиваль «ЧерешнЕве» у Києві та Львові: підтримка традицій і пошук дому
У 2025 році фестиваль «ЧерешнЕве» відбувся одночасно у Києві, Львові, Дніпрі та Запоріжжі, завдяки координаційному простору допомоги «Саме тут» та партнерам. У столиці захід пройшов у форматі пікніка із тематичними прикрасами, частуваннями й конкурсами. Гості куштували страви з черешні, серед яких журі, до складу якого увійшов Максим Ташев — звільнений у квітні 2025 року з російського полону захисник Маріуполя, визначило найкращі.
Особливістю київського свята стало «дерево бажань», на яке кожен міг повісити черешеньку ручної роботи і загадати мрію про повернення додому.
Дарія, відвідувачка фестивалю у Києві, поділилася своїми спогадами та мріями про повернення до рідного Мелітополя.
«Я загадала якнайшвидше повернутися до рідного Мелітополя. Враження дуже теплі та душевні. Саме тут відчувається дім, бо тут – знайомі люди, і нас усіх об’єднує одне місто, спільні спогади», – зазначає переселенка Дарія.
Катерина Лещенко, керівниця київського осередку переселенців, наголосила на незмінних традиціях фестивалю: зібратися разом, одягнутися у червоне, жовте або зелене з червоним, почастувати черешнею. За її словами, навіть далеко від дому мелітопольці зберігають свою унікальність і культуру.
У Львові захід організували біля простору для переселенців. Організаторка Катерина Корнієнко розповіла, що цьогорічний фестиваль здивував і масштабом, і залученням відвідувачів різного віку. Відвідувачі брали участь у нових активностях, в’язали палички з черешнями, малювали, ліпили й обирали Черівумен та Черімена. Особливою подією стало частування ягід сорту «Мелітопольська чорна», яку організатори відшукали на львівському ринку.
Корнієнко додала, що головною метою фестивалю стало збереження мелітопольської ідентичності навіть на відстані тисяч кілометрів від рідного міста, а також віра у те, що вже у 2026 році свято відбудеться у звільненому Мелітополі.
Таким чином, попри окупацію та спроби росії присвоїти собі мелітопольську черешню, українці не лише боронять свій унікальний бренд, а й продовжують поширювати традиції та об’єднувати громаду довкола рідної культури.