Родина Федосієнків-Кізімів, яка понад 25 років займалася овочівництвом на Харківщині, після втрати майже тисячі гектарів землі через війну, відновлює господарство на Івано-Франківщині. Переїхавши на Прикарпаття після початку повномасштабного вторгнення, вони змогли зібрати новий бізнес із залишків техніки та невеликих ділянок, і нині обробляють вже близько 60 гектарів. На нових полях вирощують традиційні овочі, кукурудзу, помідори, перець, а також кавуни, які стали справжньою родзинкою їхньої продукції.
Про це розповідає Poltava Today
Від втрати господарства до нового життя на Прикарпатті
Інна Федосієнко розповідає, що до вторгнення родинне господарство «Овочі Слобожанщини» було найбільшим на Харківщині. Все починалося з двох гектарів картоплі, а за 25 років переросло у велику овочеву компанію, яка співпрацювала з супермаркетами. Однак у 2022 році війна змусила залишити домівку: підприємство опинилося в окупації, а майже все майно було втрачено.
«Перед повномасштабним вторгненням ми мали майже тисячу гектарів землі, а потім усе забрали (через окупацію – ред.). Дуже боляче падати, ще й не зі своєї вини, коли вже високо піднявся», – каже Інна Федосієнко.
Під час окупації родина жила у підвалі складського приміщення, допомагаючи місцевим із овочами. Після звільнення Куп’янська частину вцілілої техніки вдалося перевезти до Калуша на Франківщині. Тут, шукаючи вільну землю, Федосієнки поступово відбудовують бізнес, допомагаючи власникам паїв оформити документи, щоб укласти оренду. Відновлення господарства триває у складних умовах: багато земель не оброблялися роками, і їх доводиться розчищати від чагарників і дерев.
Кавуни на Прикарпатті: нові врожаї та мрії
На новому місці сім’я не лише вирощує овочі борщового набору, а й експериментує з культурою, яка незвична для Прикарпаття – кавунами. У 2024 році на цю ягоду виділили одразу 20 гектарів. За словами Інни, саме завдяки кавунам родину вже впізнають у регіоні, і цей напрям став перспективним для бізнесу. Складні погодні умови не зупиняють фермерів: вони підлаштовують агротехніку під нові кліматичні реалії, навчаються працювати з іншими ґрунтами, враховуючи потребу у додаткових добривах.
Федосієнки неодноразово стикалися з фінансовими труднощами – під час адаптації до нових умов доводилося навіть торгувати кавунами на стихійних ринках. Проте завзятість допомогла втриматися: родина поступово виходить із боргів, а місцева громада стала для них другою домівкою. У планах – розширення господарства, вирощування розсади на продаж, встановлення теплиць та навіть вирощування квітів, про які мріє мати Інни.
Попри всі труднощі, фермери дивляться у майбутнє з оптимізмом, переконані, що досвід і підтримка однодумців допоможуть остаточно відновити справу життя на новій землі.