На окупованих територіях України, зокрема в Херсонській та Запорізькій областях, малий бізнес переживає складні часи під контролем окупаційної влади. Як повідомляє Центр національного спротиву, значні проблеми виникають вже у тих підприємців, які не бажають співпрацювати з російською адміністрацією. Якщо бізнесмен відмовляється підтримувати окупаційні органи, його майно може бути відібрано та передано іншим особам.
Про це розповідає Poltava Today
Контроль та тиск окупаційної влади
Голова Херсонської обласної ради Олександр Самойленко зазначає, що на окупованій території найбільш поширеною формою малого бізнесу є роздрібна торгівля. «Це одне з небагатьох, що окупанти не забороняють, бо й вони хочуть отримувати матеріальні блага», – підкреслив він.
«Ринками на території окупованої Херсонщини керують колаборанти».
Варто зазначити, що ціни на товарах в окупованих районах значно вищі, ніж в рф, при цьому продукція в основному імпортується з анексованого Криму та росії, щоб задовольнити базові потреби населення. За словами Самойленка, незважаючи на лояльність до окупаційної влади, бізнес не завжди вдається зберегти.
Податкові тягарі та тиск на підприємців
Ольга Леонтьєва, голова громадської організації «Мелітопольська волонтерська група «Патріот», інформує про те, що російська влада намагається встановити жорсткі правила для роботи підприємців. Спершу люди намагалися сплачувати податки в Україну, але з часом були змушені реєструватися за російським законодавством. «Зараз окупанти почали впроваджувати жорстку податкову систему, що викликає невдоволення», – розповідає вона.
На думку Леонтьєвої, російська окупаційна влада використовує малий бізнес не лише для збору податків, а й для просування паспортизації та контролю мобілізації, що є інструментом тиску на місцевих жителів.
Депутат Маріупольської міської ради Дмитро Забавін також висловив думку про те, що контроль над ринками в Маріуполі переходить від українських колаборантів до кримінальних елементів, які прагнуть «віджати» бізнес у місцевих підприємців. За його словами, це супроводжується практиками, характерними для 1990-х років – рекетом та «кришуванням».