Потенційне збільшення видобутку нафти у Венесуелі під контролем США стає предметом активних обговорень серед експертів та політиків, проте конкретні терміни та механізми цього процесу залишаються невизначеними.
Про це розповідає Poltava Today
Стратегічна роль венесуельської нафти для США та партнерів
Венесуела володіє найбільшими у світі запасами нафти, що робить її ключовим гравцем на глобальному енергетичному ринку. Президент США Дональд Трамп наголошував, що американські компанії спроможні забезпечити вихід венесуельської сировини на міжнародний ринок. Особливий інтерес становить важка нафта, яку ефективно переробляють спеціалізовані нафтопереробні заводи на узбережжі Мексиканської затоки. Саме це обладнання дозволяє перетворювати густу нафту на високорентабельні продукти, такі як бензин і дизельне пальне.
На тлі політичної нестабільності у Венесуелі, ситуація навколо контролю над її нафтовою промисловістю потенційно впливає не лише на світову економіку, а й на відносини з традиційними партнерами Каракаса: росією, Іраном, Китаєм та Кубою.
Геополітичні наслідки для росії, Ірану, Китаю та Куби
Падіння цін на нафту у 2025 році стало болючим ударом для росії, а повалення режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі лише посилило цю проблему. Російський олігарх Олег Дерипаска зазначив:
Вони планують, щоб наші ціни на нафту не піднімалися вище за 50 доларів за барель
Його слова відображають занепокоєння кремля щодо втрати впливу на нафтовому ринку. Експерти вказують, що розширення контролю США над видобутком венесуельської нафти суттєво посилило б позиції Вашингтона у формуванні світових енергетичних потоків та ціноутворенні, що може підірвати механізми ОПЕК+, на які росія покладається для стабілізації власних доходів. Політична аналітикиня Олександра Сітенко підкреслює: перспектива зростання впливу США на нафтову галузь Венесуели є явно небажаною для москви.
Водночас контроль США над нафтою Венесуели може ускладнити діяльність російських, іранських та китайських компаній, які досі залишаються серед небагатьох іноземних гравців у країні. США вже посилили санкції і навіть захопили танкер з російським прапором, підвищивши ризики для так званого «тіньового флоту» москви, задіяного для обходу санкцій.
Іран, який тривалий час співпрацював з Венесуелою для обходу обмежень, теж стикається з посиленням тиску. США захопили іранський танкер біля узбережжя Венесуели, блокуючи частину постачань розріджувачів, необхідних для переробки важкої нафти. Крім того, венесуела закуповувала іранську зброю, а нові санкції США вже обмежують ці торговельні канали. На фоні цього доля боргу Венесуели перед Іраном у 2 мільярди доларів стає дедалі менш визначеною.
Китай також висловив протест щодо застосування сили США проти Венесуели. Пекін був головним покупцем венесуельської нафти, а борг Каракаса перед Китаєм сягає 10 мільярдів доларів, частково погашаючись поставками нафти. Однак, на думку аналітиків, навіть якщо США перенаправлять більшу частину експорту нафти Венесуели до власних нафтопереробних заводів, це не стане критичним ударом для Китаю, оскільки венесуельська нафта займає лише 4–5% в енергетичному імпорті країни. Китай продовжуватиме шукати економічні, технологічні та політичні зв’язки у регіоні, інвестуючи у Латинську Америку понад 18 мільярдів доларів із 2005 року.
Куба — найбільш вразлива країна до змін у постачанні венесуельської нафти. Зараз Венесуела забезпечує Кубу близько 35 тисяч барелів нафти на добу, що становить половину потреб острова. Через фінансову скруту Гавана не здатна самостійно компенсувати дефіцит, а скорочення постачань вже призвело до масштабних відключень електроенергії. Дональд Трамп коротко охарактеризував ситуацію:
Куба у нокауті
Попри декларовану готовність США до співпраці, зокрема у сфері безпеки, з росією, реальна конкуренція за контроль над венесуельською нафтою стає все жорсткішою. Під питанням залишається і політичне майбутнє самої Венесуели: новопризначена тимчасова президентка Дельсі Родрігес обережно висловлюється щодо співпраці з Вашингтоном, а відновлення нафтової індустрії потребує значних інвестицій на тлі довготривалого економічного занепаду та санкцій.