Роман Лисівець, знаний під позивним «Батя», залишив керівну посаду у банківському секторі після двадцяти років кар’єри, щоб долучитися до захисту України. У лютому 2023 року він, маючи стабільний дохід та досвід лише дворічного навчання у військовому училищі у 90-х, ухвалив свідоме рішення приєднатися до Збройних сил у 47-річному віці.
Про це розповідає Poltava Today
«Добровільно пішов. Упорядкував справи на роботі, поговорив із родиною й сказав собі: час іти допомагати Силам оборони. Це було моє свідоме рішення, не емоційний порив: я був і є патріотом своєї країни. Те, що зробила росія — це неприйнятно. Вважав і вважаю своїм обов’язком захищати державу».
Шлях від банкіра до сержанта на передовій
Остаточне рішення приєднатися до ЗСУ Роман ухвалив наприкінці 2022 року, коли українські сили звільняли Харківщину та Херсонщину. Його мобілізували до новоствореного 407-го окремого стрілецького батальйону, де він став радіотелефоністом другої роти та отримав позивний «Батя» як один із найстарших у підрозділі.
Після підготовки у Полтаві його батальйон був спочатку спрямований на Харківщину, а згодом — на Херсонський напрямок, де виконував завдання з відволікання ворога та охорони стратегічних об’єктів біля кордону з білоруссю. Протягом цього періоду підрозділ постійно тренувався, відточуючи навички взаємодії, ведення оборони та наступу.
Восени 2023 року батальйон увійшов до складу 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, отримавши завдання утримувати оборону промзони в районі Авдіївки. Підрозділ зайняв позиції на коксохімічному заводі й утримував їх 115 днів без ротації. Саме тут Роман пройшов крізь перші справжні бойові випробування, отримавши поранення в руку та контузію під час відбиття атаки ворога, після чого оперативно повернувся до підрозділу вже через два тижні.
Служба в ТЦК та підтримка родин захисників
Згодом Романа призначили головним сержантом роти, а після виведення батальйону з-під Авдіївки і проходження військово-лікарської комісії, яка засвідчила критичний стан здоров’я (високий тиск, діабет, проблеми з серцем), він був переведений у тиловий підрозділ. Влітку 2025 року Лисівець почав службу у відділенні цивільно-військового співробітництва Четвертого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП.
Нині Роман щодня спілкується з пораненими військовослужбовцями та їхніми родинами, повідомляє близьким про загиблих, зниклих безвісти чи полонених, допомагає організовувати поховання та заходи вшанування пам’яті. Він зізнається, що це морально складна робота, але її потрібно виконувати з максимальною людяністю.
За час служби Роман Лисівець удостоєний низки відзнак: «Золотий хрест» Головнокомандувача за оборону Авдіївки, «Лицарський хрест» Міністерства оборони України за хоробрість у боях під Архангельським, медаль «За оборону Авдіївського коксохімічного заводу» та почесну відзнаку «Кращий сержант військової частини».
Відповідаючи на запитання, чому він пішов до війська і продовжує службу, Роман наголошує на конституційному обов’язку захищати Батьківщину й підкреслює, що навіть попри страх, згуртований підрозділ і правильна підготовка допомагають долати найскладніші випробування.
