У Карлівському ліцеї склалася напружена ситуація, яка викликає серйозне занепокоєння серед батьків та педагогічної спільноти. Виїзна комісія Полтавської обласної військової адміністрації, що прибула до навчального закладу для вивчення обставин, не змогла розвіяти страхи та сумніви громади щодо безпеки та психологічного клімату в школі.
Про це розповідає Poltava Today
Масовий відтік учнів і реакція адміністрації
Призначення нового класного керівника 7-А класу, Слєпцової Людмили Миколаївни, спричинило несподіваний масовий відтік учнів: ще до початку навчального року через зміну керівника пішли двоє дітей, троє залишили клас одразу після старту навчання, а 21 листопада мати одного з учнів перевела сина до іншої школи. Загалом за короткий період клас покинули вісім дітей.
Батьки зазначають, що такі тенденції не можна пояснити лише особливостями характеру учнів. Замість того, щоб розібратися в причинах, комісія, на думку мами одного з хлопчиків, була більше зосереджена на формальностях, аніж на реальному вирішенні проблеми.
Страх та відчуження серед учасників освітнього процесу
Ситуація ускладнюється тим, що серед педагогів і батьків поширюється думка про небажаність відкрито висловлюватися проти дій адміністрації чи класного керівника, адже це може мати негативні наслідки для працівників та учнів у майбутньому. Директор ліцею, за словами батьків, не реагує на тривожні сигнали, що лише посилює атмосферу напруги та невпевненості.
«Мені боляче це говорити, але складалося враження, що захищають не дитину, а дорослу людину, яка, на моє переконання, не повинна була допустити такої ситуації взагалі».
Мати одного з учнів розповіла, що її син відчував сильний страх і стрес через ситуацію в класі: він плакав після уроків, боявся йти до школи й просив не зустрічатися з класним керівником. Жоден з представників комісії не поцікавився, як хлопчик справляється з емоційним навантаженням, а відповідальність, на думку матері, намагалися перекласти на дитину.
Батьки наголошують на необхідності чесного аналізу ситуації й закликають представників освітньої системи звернути увагу не на захист власних інтересів, а на захист дітей, які потребують підтримки й розуміння.