Новий аудіоподкаст «Вбивство Петлюри: як вбивця став «жертвою»» створено у межах мультимедійного проєкту «Правда чи міф» за участі Українського інституту національної пам’яті (УІНП), державного агентства «Укрінформ» і радіо «Байрактар». Ознайомитися з матеріалами проєкту можна на сайтах цих організацій, а також слухати випуски в ефірі радіо, соцмережах і на Spotify.
Про це розповідає Poltava Today
Загибель Симона Петлюри: історичний контекст та обставини
Симон Петлюра був головою Директорії та Головним отаманом, що після окупації УНР ленінською росією став фактичним лідером української держави у вигнанні. Його загибель у Парижі 25 травня 1926 року залишається одним із найбільш дискусійних епізодів української історії.
Того дня на вулиці Расін у центрі французької столиці пролунали постріли: Петлюра, який оглядав книжки, впав на бруківку. Вбивцею виявився Самуїл (Шолом) Шварцбард, єврейський анархіст, який дочекався поліції та заявив:
«Я вбив убивцю моїх братів».
Вбивство лідера українського уряду у вигнанні породило чимало версій щодо мотивів: від особистої помсти до можливого політичного замовлення. СРСР вдалося використати цю справу для пропаганди, перетворивши Шварцбарда на «жертву» та виправдавши його дії. Суд у Парижі фактично став процесом проти Петлюри, якого називали «організатором різанини» та «погромником». Виправдання вбивці супроводжувалося оплесками, а французькі ЗМІ продовжували поширювати радянські наративи про нібито причетність Петлюри до єврейських погромів.
Пропаганда, судовий процес і реакція українців
Під час арешту у Шварцбарда виявили список українських політичних діячів, що свідчило про наявність імовірних додаткових цілей. Відомо, що він був членом французької комуністичної партії та мав контакти з радянськими агентами. Проте у той час офіційних доказів співпраці з ОГПУ (радянськими спецслужбами) не було оприлюднено.
Захист Шварцбарда будував свою версію на твердженні, що Петлюра був причетний до організації єврейських погромів. Проте УІНП наголошує:
«Жодного документа, жодного свідчення про участь Симона Петлюри в погромах чи в їх організації не існує. Навпаки, Головний отаман вживав усіх можливих заходів, щоб зупиняти і не допускати погромів. І про це свідчать численні документи та відозви за його підписом. Теза про нібито «Петлюру – головного організатора погромів» сформувалася під впливом тенденційно укладеної за сприяння радянських органів книги, яку напередодні процесу видав у Франції помічник адвоката Тореса».
Суд у Парижі, який відбувся у 1927 році, завершився виправданням Шварцбарда. До його підтримки долучилися відомі діячі – Альберт Ейнштейн, Ромен Роллан, Максим Горький. Французька преса формувала громадську думку проти Петлюри, а радянська пропаганда активно поширювала ці матеріали у світі. Це стало ударом по репутації українського національного руху.
Існує міф, начебто українська сторона не оскаржувала вирок, що нібито свідчило про визнання провини Петлюри. Проте представники УІНП пояснюють, що суд розглядав саме справу вбивства, а не питання вини Петлюри, а правових можливостей для оскарження виправдувального вердикту у Франції фактично не було.
Українська громадськість і діаспора не змирилися з рішенням суду: організовували комітети пам’яті, збирали документи, зверталися до преси, проводили пам’ятні акції і намагалися протистояти хвилі дискредитації Петлюри. Вбивство та виправдання вбивці стали перемогою радянської пропаганди і болючим ударом по ідеї незалежної України. Проте історія довела – знищити цю ідею неможливо навіть після смерті лідера.
Пам’ять про Симона Петлюру є нагадуванням, що боротьба за правду і свободу триває й сьогодні. Сучасна російська федерація продовжує практику усунення опонентів, а маніпуляції у судах і пропаганді залишаються інструментом тиску на суспільство.
Додаткові факти про справу Петлюри
- За результатами психіатричної експертизи у Франції, Шварцбарда визнали осудним, хоча й відзначили «містицизм із палкою расовою емоцією».
- Після суду вбивця виїхав до Південної Африки, де прожив до смерті у 1938 році. У 1967 його прах перевезли до Ізраїлю.
- Петлюру поховали на цвинтарі Монпарнас у Парижі поряд із дружиною та донькою. У французькій столиці діє Українська бібліотека імені Симона Петлюри.
- У 1980–1990-х роках історики відкрили частину радянських архівів, які свідчать про контакти Шварцбарда з агентами ГПУ, але прямих доказів замовлення вбивства не виявлено.
Історія вбивства Симона Петлюри та виправдання Шварцбарда залишається важливою темою для осмислення демократичних цінностей і маніпуляцій історією у політичних цілях. Пам’ять про цю подію є символом незламності ідеї незалежної України.