Ростовський торговий дім «Донське вугілля», який у 2024–2025 роках отримав у розпорядження десять вугільних шахт на окупованій частині Луганщини, накопичив мільярдні борги перед постачальниками, працівниками та комунальними службами. Анонсоване відродження промисловості не відбулося: компанія завершила рік із рекордними збитками, а більшість шахт опинилася під загрозою закриття або банкрутства.
Про це розповідає Poltava Today
Історія власності торгового дому починається у 2020–2021 роках: компанію зареєстрували Віталій Донченко та Олександр Маслюк, проти яких було запроваджено санкції. У серпні 2024 року контроль над компанією перейшов до колишнього віцепрем’єра уряду Астраханської області Олега Князєва. Після передачі фірмі в оренду або власність десяти шахт у луганському регіоні бізнес так і не зміг стати прибутковим.
На підконтрольній росії частині Луганської області діє створене ще до повномасштабного вторгнення «державне управління» з реструктуризації шахт, яке розподіляє кошти так званого «Мінпаливенерго ЛНР» на заходи зі «збереження і обслуговування шахт» — передусім для уникнення екологічних ризиків та виплат зарплат. На початку 2026 року це управління подало до торгового дому позов на 1,1 мільярда рублів, але суд тимчасово залишив позов без руху.
«Позивачем у більшості справ виступає компанія «Енергозбут Луганськ», що належить «Росатому»»
Крім позову управління, до «Донського вугілля» зверталися й інші постачальники та підрядники: оплата електроенергії за травень–жовтень оцінюється позовними вимогами у сотні мільйонів рублів (241 млн, 181 млн, 131 млн відповідно), воєнізована гірничорятувальна частина вимагає близько 121 млн рублів за обслуговування небезпечних об’єктів, а приватний постачальник спеціалізованої техніки наприкінці року заявив про борг у 143 млн рублів. У підсумку на початок 2026 року загальна сума претензій до ростовського інвестора наблизилася майже до 2 мільярдів рублів.
Збитковий бізнес під високий відсоток
У лютому 2024 року «Донське вугілля» отримало в управління п’ять шахт у Луганській області: «Самсонівську-Західну», «Довжанську-Капітальну», «Комсомольську», імені Вахрушева та імені Фрунзе. У травні до переліку додали ще п’ять: «Молодогвардійська», «Червоного Партизана», імені Баракова, «Суходільська-Східна» та «Харківська». Шахти передано в оренду з правом викупу через п’ять років за умови інвестування щонайменше 40 мільярдів рублів.
Планувалося наростити видобуток до 10,5 млн тонн на рік, але за перший рік інвестор заявив про видобуток лише 796 тисяч тонн при вкладених понад 9 мільярдах рублів — у десятки разів менше від запланованого. Невиконання виробничих зобов’язань призвело до розірвання або перегляду контрактів і кількох позовів: московський арбітраж зобов’язав «Донське вугілля» повернути аванс у 265 млн рублів торговому партнеру, оскільки поставок не відбулося.
Проблеми з доступом до кредитних ресурсів посилили кризу інвестора: у травні кредитна лінія у російському банку, яка мала забезпечити обов’язкові інвестиції в 40 млрд рублів, була закрита «з причин, що не залежать від підприємства». Спроби отримати інші кредити не увінчалися успіхом, у компанії просили підтримки на державному рівні й навіть пропонували субсидувати позику з Фонду національного добробуту під пільгові 3% річних, тоді як ключова ставка сягала близько 17% — саме високі відсотки й низькі світові ціни на вугілля компанія називала серед головних причин збитків.
За даними фінансових звітів, ще у 2021 році торговий дім показував майже мільярд рублів чистого прибутку, але стан справ погіршився у 2023 році: виручка впала, і компанія опинилася в мінусі. У 2024 році виручка зросла до 2,6 мільярда рублів, але собівартість продажів зросла до 7,1 мільярда, внаслідок чого за підсумками року збиток компанії склав близько 6,7 мільярда рублів (приблизно 87,06 мільйона доларів за курсом центрального банку росії на вказану дату). Ці зобов’язання і високі витрати роблять бізнес «Донського вугілля» фінансово вразливим.
Складно, дорого і не потрібно
Економісти та фахівці з енергетики вказують на системні проблеми: український експерт Володимир Омельченко наголошує, що до 2014 року вугільна галузь часто була на дотаціях, і лише поодинокі шахти були рентабельними: «Були окремі рентабельні шахти, наприклад, шахта імені Засядька, але це як виняток». Додатковим тиском на попит стало впровадження санкцій щодо російського вугілля, скорочення закупівель Китаєм і загальне падіння цін на світовому ринку.
Російські експерти відзначають, що минулий рік став одним із найгірших для вугільної галузі: дві третини підприємств опинилися в збитку, світові ціни на вугілля значно впали порівняно з піковими показниками 2022 року, а попит у ключових споживачів поступово скорочується на користь відновлюваних та атомних джерел енергії. Через низьку якість і високу собівартість видобутку донбаське вугілля виявляється особливо неконкурентним.
У підсумку експерти радять спрямувати ресурси не на утримання збиткових підприємств, а на соціальні програми та переорієнтацію працівників: для багатьох міст і селищ зупинка роботи шахт означатиме соціальну катастрофу, бо там немає інших великих роботодавців. Через це рішення про закриття або передачу шахт мають насамперед суспільний, а не лише економічний характер.
- У квітні 2025 року низка ростовських компаній, зокрема «Імпекс-Дон» і «Донське вугілля», відмовилися від дев’яти шахт на окупованих територіях Донеччини й Луганщини через нерентабельність.
- За офіційними статистичними даними, у 2025 році в росії закривалося підприємств більше, ніж відкривалося, що відображає загальну економічну слабкість у низці секторів, включно з торгівлею та промисловістю.