6 грудня в Україні відзначають День Збройних Сил, встановлений постановою Верховної Ради 1993 року. Формування армії стало наріжним каменем державності, а 2014 рік увійшов в історію як час відродження сучасних Збройних Сил України, які проявили мужність, відданість та витривалість у протистоянні російській агресії. Війна за Незалежність засвідчила героїзм десятків тисяч захисників, а перемоги української армії стали ланкою у багатовіковій традиції боротьби за свободу — від князя Костянтина Острозького до визволення Київщини, Харківщини та Херсона у 2022–2023 роках.
Про це розповідає Poltava Today
Віхи військової звитяги: битви та походи
Україна має багатий досвід переможних битв і військових операцій, що починаються ще з XVI століття. Однією з ключових сторінок стала битва під Оршею 1514 року, коли війська Костянтина Острозького розгромили московську армію, продемонструвавши перевагу стратегії і військової майстерності. Значення цієї перемоги увічнено в символіці танкових військ сучасних ЗСУ.
У 1618 році відбувся спільний похід польсько-козацького війська під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного на Москву, що призвів до укладення вигідного для Речі Посполитої Деулінського перемир’я. Особливу роль у визвольній боротьбі відіграла Конотопська битва 1659 року, в якій гетьман Іван Виговський зумів знищити значну частину московської армії та зміцнити українську державність.
Під час визвольних змагань 1917–1921 років українські військові командири, зокрема полковник Петро Болбочан, виявили неабиякий стратегічний талант. Його Кримська операція 1918 року стала прикладом блискавичного наступу та звільнення Криму від більшовиків. Перший зимовий похід Армії УНР 1919–1920 років, очолений Михайлом Омеляновичем-Павленком, довів незламність української армії навіть в умовах оточення та чисельної переваги ворога.
Боротьба у ХХ столітті та сучасні перемоги
У період Другої світової війни та після неї Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія вели боротьбу за незалежність, організовуючи похідні групи, партизанські загони та підпільні мережі навіть у центральних і східних регіонах України. Значним випробуванням стала протидія німецькій та радянській окупації, а також масові репресії.
З початком російської агресії у 2014 році українські військові, добровольці та волонтери зупинили наступ ворога, а з 2022 року під час повномасштабного вторгнення росії ЗСУ провели низку успішних операцій. Серед ключових — звільнення Київщини, Чернігівщини, Житомирщини, Сумщини та острова Зміїний навесні 2022 року, а також масштабні наступальні кампанії на Харківщині та Херсонщині.
“Наші воїни довели перевагу мужності та тактики над чисельною перевагою ворога. Кожна перемога — доказ незламності українського духу, від Острозького, Виговського, Петлюри, Шухевича — до сучасних командирів”.
Харківська операція почалася у вересні 2022 року, коли українські сили звільнили Балаклію, Куп’янськ, Ізюм та понад 500 населених пунктів. ЗСУ розгромили підрозділи росгвардії та десантно-штурмові полки окупантів, а звільнення Ізюма стало одним із найбільших досягнень від початку війни.
Херсонська операція тривала з серпня по листопад 2022 року. Українські війська просунулися до адміністративних кордонів Херсонщини та Дніпропетровщини, звільнили Херсон і понад 200 населених пунктів, змусивши ворога відступити за Дніпро.
Структура Збройних Сил України та пам’ять про героїв
Сьогодні ЗСУ складаються з органів військового управління, навчальних закладів, з’єднань, окремих родів військ і сил — Сухопутних, Повітряних, Військово-Морських, а також Сил спеціальних операцій, територіальної оборони, логістики, підтримки, медичних сил, безпілотних систем, десантно-штурмових військ, військ зв’язку та кібербезпеки. Важливою є діяльність Служби військового капеланства, що надає духовну підтримку військовим на різних рівнях підпорядкування.
У Полтаві збережено місця пам’яті видатних діячів і героїв, які боролися за незалежність України в різні епохи. Меморіальні дошки Симону Петлюрі, Алея Героїв «Полтава пам’ятає Героїв» на вулиці Соборності, пам’ятники капітану Володимиру Кісельову, Дмитру Коряку, Антону Грицаю, Юліану Матвійчуку — свідчення глибокої шани до тих, хто віддав життя за свободу країни. Згадка про їхній подвиг зберігається у назвах вулиць, пам’ятних дошках та скульптурах у місті.
Пам’ять про героїв — нагадування про ціну незалежності та необхідність згуртованості й підтримки українського війська у боротьбі за свободу та майбутнє України.