Візит першого заступника міністра закордонних справ України Сергія Кислиці до Китаю став важливою подією у відносинах між Києвом і Пекіном, які залишаються непростими в умовах триваючої агресії російської федерації проти України.
Про це розповідає Poltava Today
Дипломатичні контакти між Україною та Китаєм: обмеженість і нюанси
За час повномасштабної війни кількість зустрічей та контактів між лідерами України та Китаю була мінімальною: лише одна телефонна розмова президента Володимира Зеленського з лідером Сі Цзіньпінем у квітні 2023 року. Візит Дмитра Кулеби до Китаю у 2024 році також не приніс прориву, адже його приймали не в Пекіні, а в Гуанчжоу, що експерти розцінили як прохолодне ставлення.
Сергій Кислиця під час нещодавньої поїздки до Пекіна провів консультації з заступником міністра закордонних справ КНР Лю Бінем, обговоривши двосторонню співпрацю, шляхи розвитку торговельно-економічних відносин, а також питання безпеки та взаємодії в міжнародних організаціях. Зустріч супроводжувалася обміном думками щодо війни та міжнародних зусиль для встановлення миру.
“Обговорили двосторонній порядок денний, окреслили подальші плани, шляхи посилення торговельно-економічної співпраці та проблематику взаємодії в рамках міжнародних організацій. Підтвердили, що взаємна повага до суверенітету і територіальної цілісності є фундаментом українсько-китайських відносин. Відбувся поглиблений обмін думками щодо поточної ситуації, пов’язаної з триваючою збройною агресією РФ проти України, а також міжнародних зусиль щодо досягнення сталого і тривалого миру”.
Окрім офіційних переговорів Кислиця зустрічався із послами США та Польщі в Китаї, демонструючи прагнення України залишатися частиною західного світу, водночас розвиваючи прагматичні економічні відносини з Пекіном.
Позиція Китаю щодо війни та економічна співпраця
Китай офіційно заявляє про підтримку миру, але у своїх документах і виступах не називає росію агресором, говорячи лише про «українську кризу». Окрім того, Пекін продовжує купувати російську нафту, фактично підтримуючи бюджет та військову машину рф. За даними українських офіційних осіб, близько 60% критичних компонентів і засобів виробництва для військово-промислового комплексу росії надходить саме з Китаю, хоча частина постачань відбувається через треті країни.
Експерти стверджують, що Китаю вигідна ситуація затяжної війни, яка послаблює і Україну, і російську федерацію, зберігаючи обидві країни у залежності від Пекіна. Водночас Китай не прагне власне перемоги рф, але й не зацікавлений у її поразці, натомість йому потрібен слабкий сусід, орієнтований на китайські інтереси.
В Україні точаться дискусії щодо доцільності залучення Китаю до повоєнної відбудови країни. З одного боку, Китай залишається важливим економічним партнером — до війни він був першим за обсягом торгівлі з Україною, нині поступившись лише ЄС. Під питанням залишаються також інвестиції: прикладом є історія з кредитом Державній продовольчо-зерновій корпорації України на 1,5 млрд доларів, що потребує реструктуризації, а також заблокована угода щодо купівлі заводу «Мотор Січ» китайськими інвесторами, що призвело до арбітражу на мільярди доларів.
Окремо стоїть питання безпеки: у липні 2025 року Служба безпеки України затримала в Києві двох громадян Китаю, які намагалися незаконно вивезти секретні документи щодо ракетного комплексу «Нептун».
Після завершення війни аграрний сектор і військово-промисловий комплекс можуть стати рушіями української економіки, а Азія — ключовим ринком збуту, зокрема для зерна. Водночас експерти радять обережно підходити до залучення китайських інвестицій у стратегічні сфери, щоб не потрапити у залежність, яка може мати довгострокові негативні наслідки.
Нічого поганого не буде, якщо китайський капітал зайде в певні частини української інфраструктури з відбудовою
Таким чином, Україна має шукати баланс: залишатися відкритою до співпраці з Китаєм, але дотримуватися обережності щодо стратегічних питань і зберігати пріоритети західного вектору.