У селищі Велика Багачка Миргородського району Полтавської області відбулися урочисті заходи, присвячені 150-річчю від дня народження видатного українського кобзаря, поета та громадського діяча Федора Кушнерика. Відзначення ювілею проходить на державному рівні відповідно до Постанови Верховної Ради та за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
Про це розповідає Poltava Today
Просвітницькі заходи та культурна спадщина
Пам’ятні події були організовані за участю представників УІНП у Полтаві, Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА, управління з питань освіти, культури, молоді, туризму, спорту та гуманітарного розвитку виконкому Великобагачанської селищної ради, а також місцевих Центру культури і дозвілля та дитячої музичної школи імені Федора Кушнерика.
У рамках святкування для учнівської молоді та громади відбулося тематичне зібрання «Кобзарському дзвінкому роду нема ні краю ні кінця». Захід розпочався Хвилиною пам’яті на честь тих, хто віддав життя за Україну. Присутні згадували дитинство і життєвий шлях Федора Кушнерика, його внесок у розвиток кобзарського мистецтва, а також попередні ювілеї, які залишили яскравий слід у культурному житті регіону.
Особливу атмосферу створили спогади про творчість Кушнерика, звучання записів та виступи учнів і викладачів музичної школи. На сцені виступали ансамбль бандуристок «Кобзарочка» під керівництвом Юлії Криндач, народний вокально-інструментальний ансамбль «Рута» (керівник Олена Романенко), а також молоді виконавці й учасники театру читця «Українська світлиця» під керівництвом Тетяни Кононенко.
Збереження пам’яті та популяризація кобзарства
У публічній бібліотеці та дитячій музичній школі імені Федора Кушнерика відкрито тематичні мистецькі експозиції, присвячені його життю та творчості. У музейному куточку школи зберігаються афіші та програми попередніх ювілейних концертів, а також спогади діячів, які брали участь у підготовці таких подій.
Секретар селищної ради Ольга Чернуха та голова комісії з питань освіти, науки та культури Олег Діденко підкреслили значення збереження національної пам’яті та розвитку кобзарської традиції на Великобагачанщині.
У місцях пам’яті Федора Кушнерика представники громади поклали квіти до пам’ятників та пам’ятного знаку на могилі видатного земляка. Для учнів місцевої школи організували екскурсію музейною експозицією, що знайомить з історією та здобутками кобзаря.
«Федір Кушнерик став гордістю Великої Багачки, її живим символом, чиї пісні, текли крізь роки, об’єднуючи людей. Його голос був не лише мелодією, а й символом народної волі, що кликав до свободи й гідності», — говорять бібліотекарі.
Директорка краєзнавчого музею Катерина Щербина наголосила на важливості постаті Федора Кушнерика для регіону. Вона розповіла, що майбутній кобзар народився 19 вересня 1875 року, а пам’ять про нього вшановується через встановлені пам’ятники, меморіальні дошки та щорічні мистецькі заходи. Традицією стало проведення обласного кобзарського свята, яке тимчасово призупинено через повномасштабну війну з росією, але з надією на відновлення після перемоги й повернення миру.
Водночас, бандура та кобза залишаються символами української ідентичності й незламності. Місцеві виконавці та вихованці музичної школи продовжують традицію, популяризуючи кобзарське мистецтво серед молоді.
Життєвий шлях Федора Кушнерика був сповнений випробувань: у семирічному віці він втратив зір, однак самостійно навчився грати на різних інструментах, а свою першу кобзу отримав від кобзаря Михайла Кравченка. Його пісні звучали на весіллях, ярмарках, а також на сценах багатьох міст України.
У період боротьби за незалежність, зокрема за часів Української Народної Республіки, Федір Кушнерик виконував думи та пісні на слова Тараса Шевченка і Степана Руданського, складав власні твори. Він також став співавтором поеми про Тараса Шевченка «Слава Кобзареві». Кушнерик уникав переслідувань тоталітарного режиму завдяки знайомству з Павлом Тичиною, а його творчість отримала широке визнання серед сучасників.
1939 року Кушнерик був учасником першої республіканської наради лірників та кобзарів у Києві, отримав посвідчення члена Спілки письменників України. Інститут фольклору Академії Наук України присвятив йому окрему книжку, що стала важливою частиною української культурної спадщини.