У Кобеляцькому районі Полтавської області вшанували пам’ять Василя Онуфрієнка, відомого українського поета та автора поем «Сталін у пеклі» і «Симон Петлюра». За ініціативи представника Українського інституту національної пам’яті в регіоні Олега Пустовгара, вулицю Попова в селі Кишеньки перейменували на честь цього видатного уродженця, який був членом уряду Української Народної Республіки в екзилі та активістом Української революційно-демократичної партії.
Про це розповідає Poltava Today
6 травня відзначили 105 років з дня народження Василя Онуфрієнка. Поет народився в селі Кишеньки, де отримав початкову освіту, а згодом вступив до Харківського Інституту журналістики. Однак через відсутність набору на перший курс у 1938 році, він змушений був повернутися додому та працювати вчителем української мови.
Життєвий шлях та літературна діяльність
Перед початком Другої світової війни Онуфрієнко працював у редакції районної газети, проте через поганий зір не був мобілізований. У листопаді 1942 року разом з дружиною його вивезли на примусові роботи до Німеччини, де він у Берліні працював коректором у журналі «Дозвілля», де також друкувались його твори.
У 1945 році, після війни, поет продовжив літературну діяльність у таборі переміщених осіб в Реґензбурзі, пізніше в Байройті. Онуфрієнко став членом Української революційно-демократичної партії, активно працюючи в партійному часописі «Українські вісті». Відзначено його творчий внесок: у 1948 році він отримав нагороду на конкурсі спогадів Товариства колишніх політичних в’язнів у Німеччині.
Творчість та спадщина
Василь Онуфрієнко відзначався своїми сатиричними поемами, зокрема «Сталін у пеклі», що стала важливим твором української гумористичної літератури. Як зазначав письменник В. Сокіл, «такого гострого твору ніхто не зважився в ті роки ні там, ні тут написати». Поема «Симон Петлюра», яка вийшла друком у Мельбурні 1961 року, стала одним із найкращих творів, які розкривають життєвий шлях Петлюри та його вплив на українське військо.
Онуфрієнко також активно брав участь у літературному житті української діаспори в Австралії, де продовжував писати та публікувати свої твори. Його спадщина була упорядкована та видана дружиною після його смерті у 1992 році. Вже після його загибелі було випущено кілька збірок віршів, які відзначаються глибокою лірикою та любов’ю до України.
«Я мав щастя зустрітися з цим подружжям за молодих літ на чужині і слухати з вуст поета ті вірші, які тепер перечитую у його посмертних збірках».
Василь Онуфрієнко помер у Сіднеї, але його творчість продовжує жити, надихаючи нові покоління українських літераторів.