Міністр оборони Михайло Федоров повідомив під час спільного брифінгу з німецьким колегою, що Україна вже володіє засобами ураження, близькими за характеристиками до німецьких крилатих ракет Taurus, але потреба в додаткових боєприпасах залишається високою.
Про це розповідає Poltava Today
«Якщо говоримо про Taurus, то звичайно, що у нас зараз є вже ракети, які працюють на дистанції схожій і більше, але ніколи не може бути мало таких засобів ураження», – заявив Феоров.
Оцінка боєздатності та прагнення до більшої автономії
За словами Михайла Федорова, постачання нових типів озброєнь залишатиметься пріоритетом, адже одиниць такого класу завжди може бути замало. Міністр зауважив, що Україна поступово здобуває «певну незалежність» у цій сфері і здатна завдавати ударів на значні відстані.
Він також наголосив на результатах, які демонструють операції по цілях у рф на відстані близько 1500 км, відзначивши, що країна послідовно виконує свою «домашню роботу» в зміцненні оборонного потенціалу.
Двосторонні переговори з Німеччиною та позиція Берліна
Того ж дня до Києва прибув міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус для переговорів щодо розширення співпраці в оборонній промисловості. У рамках візиту сторони обговорювали можливості поглиблення технічної та виробничої взаємодії, що могло б посилити можливості України у виробництві й постачанні далекобійних систем.
Попередні позиції німецького політикуму щодо передачі Taurus змінювалися: торік канцлер Фрідріх Мерц висловлював готовність розглядати постачання таких ракет «у межах можливого», тоді як попередній канцлер Олаф Шольц раніше відкидав таку опцію. Водночас у червні 2025 року міністр оборони Німеччини зазначив, що на момент заяви передача далекобійних крилатих ракет Taurus Україні не розглядається.
Нині Київ підкреслює свою відкритість до отримання додаткових ракетних систем і працює над зміцненням власних можливостей у цій галузі, одночасно ведучи дипломатичні перемовини з партнерами щодо постачань і спільних оборонних проєктів.
Збереження та посилення ракетних можливостей розглядається українською владою як один із ключових елементів стримування і відбиття агресії, а також як складова довгострокової стратегії оборонної промисловості.