У суспільстві часто поширене уявлення, що справедливість — поняття суб’єктивне, а справедливе суспільство є недосяжною ідеєю. Водночас існують інтелектуали, які стверджують протилежне.
Про це розповідає Poltava Today
Джон Ролз і його внесок у філософію справедливості
Джон Ролз, американський політичний філософ, став одним із найвпливовіших мислителів ХХ століття завдяки своїй праці «Теорія справедливості». Його книга стала класикою західної філософської думки, а її ідеї активно обговорюють і сьогодні. За словами сучасників, цю працю знають або принаймні роблять вигляд, що читали, всі, хто займається політичною філософією.
Справедливість, за Ролзом, — це система принципів, які визначають основні права, обов’язки та правила розподілу благ і соціальних переваг в суспільстві. Люди, об’єднуючись у спільноти, прагнуть підвищити рівень добробуту, але питання про розподіл результатів спільної діяльності завжди викликає суперечки. Саме тут виникає ключова роль справедливості як правила розподілу ресурсів, благ і відповідальності між членами колективу.
Концепція «справедливості як чесності» та завіса незнання
Ролз розробив свою теорію на основі ідеї суспільного договору: раціональні індивіди домовляються про базові принципи, що регулюють їхнє життя. Важливим елементом його підходу є модель «вихідного положення» — гіпотетичної ситуації, у якій люди не знають свого соціального статусу, рівня доходу, таланту чи навіть гендеру. Саме ця «завіса незнання» гарантує, що обрані принципи будуть справді справедливими та неупередженими.
У цьому вихідному положенні учасники рівні між собою, незацікавлені в жертвах заради інших, а права голосу та можливості впливати на рішення однакові для всіх. Знання, доступні їм у цій ситуації, обмежуються базовими відомостями про суспільство, політику, економіку та людську психологію.
«Завіса незнання передбачає, що ніхто не знає свого місця в суспільстві, для якого розробляються принципи справедливості. Ніхто не знає, чи буде він королем чи кріпаком. Мажором з гарвардським дипломом, або третьою дитиною в неповній сім’ї з можливістю отримати освіту в селищному ПТУ. Ніхто не знає свого класового становища, або соціального статусу. Ніхто, також, не знає своєї удачі в розподілі природних дарувань і здібностей, своїх розумових талантів і сили».
Для експериментального підтвердження цієї теорії можна уявити групу випускників університетів, які формулюють принципи справедливості для майбутніх поколінь, не знаючи, ким стануть їхні нащадки. Це дозволяє максимально наблизитися до ідеї чесного розподілу.
Принципи справедливості за Джоном Ролзом
Ролз вважає, що в результаті обговорення у вихідному положенні люди оберуть два основних принципи:
- Принцип рівних прав і свобод для всіх членів суспільства.
- Принцип рівних можливостей і справедливого розподілу доходів та багатства.
Однак забезпечити абсолютну рівність можливостей неможливо через природні і соціальні відмінності. Тому Ролз вводить «принцип відмінності»: соціальні та економічні нерівності дозволені лише тоді, коли вони працюють на користь найменш захищених верств суспільства, а доступ до престижних посад відкритий для всіх на засадах чесної конкуренції.
Ніхто не повинен отримувати переваги завдяки випадковостям народження, таланту чи вдачі — ці фактори мають слугувати на благо тих, хто має менше можливостей. Велика нерівність виправдана лише в тому разі, якщо вона покращує становище найменш забезпечених.
Після узгодження базових принципів справедливості, суспільство має будувати свої інституції, закони та політику саме на їхній основі, а не навпаки. Для кожної людини це означає дотримання раціонального життєвого плану й прагнення до життя у справедливому суспільстві.
Детальніше про практичне застосування теорії справедливості Джона Ролза буде розглянуто в подальших матеріалах.