Тарас, який до війни проживав у Кам’янському та працював в «Укртелекомі», не залишився осторонь від подій, що розгорнулися з початком повномасштабного вторгнення росії. Він активно долучався до оборони міста, забезпечуючи необхідні запаси, такі як мастило, колеса та спорядження, а також підтримуючи тероборону.
Про це розповідає Poltava Today
«Ми не чекали, поки хтось скаже, що треба робити. Шукали, вантажили, доставляли — щодня, без перерв. Тоді кожен знав, що від нього залежить оборона міста», — згадує Тарас.
У березні 2022 року Тарас вступив до війська, отримавши позивний «Дєд» через свій вік у порівнянні з новими бійцями підрозділу. За час служби він тричі проходив ротацію на Донецькому напрямку, зокрема в районах Велика Новосілка та Урожайне.
У Урожайному його підрозділ використовував бункери, які витримували регулярні обстріли з мінометів, артилерії та авіації. «У бетоні спати було важко, але він рятував. Уже знали по годинах: зараз працює танк, потім “Гради”, далі дрон. Жили в ритмі обстрілів», — зазначає Тарас.
Служба під ворожими обстрілами
Гвардійці намагалися закріпитися на інших ділянках біля річки, працюючи в «сірий» час — рано вранці або ввечері, коли активність дронів була меншою. Одне з укриттів ворог вирахував і знищив ще до закінчення будівництва. «Один копає, другий — сітку натягує, третій — спостерігає. Та тільки закріпилися — і одразу прильот. Вижили, бо встигли відійти», — згадує гвардієць.
Від вогняного поранення до нових обов’язків
У квітні 2024 року, під час одного з ворожих обстрілів, у бліндаж, де перебував Тарас, влучила 120-міліметрова міна. Він отримав важкі поранення та був завалений уламками. Його побратим, незважаючи на постійні обстріли, кинувся на допомогу.
«Я нічого не бачив — тільки чув, як він поруч. Не зупинявся, навіть коли лягала друга ударна хвиля. Голими руками, між вибухами витягнув мене. Це і є справжня бойова сім’я», — розповідає Тарас.
Після евакуації, лікування та реабілітації, Тарас повернувся до служби. Нині він очолює мобільну вогневу групу кулеметної роти, яка займається полюванням на ворожі повітряні цілі, виїжджаючи уночі, в дощ та туман.
«Ми не ведемо рахунок збитим дронам. Просто робимо свою роботу. Якщо не прилетіло — значить, не дарма чергували», — зазначає Тарас, який, попри втому та навантаження, зберігає впевненість і спокій. Завдання його групи — недопущення ударів по мирних жителях і важливих об’єктах.
Тарас служить у 17-й Полтавській бригаді НГУ.