Студентські протести, що охопили Європу наприкінці 1960-х років, стали визначною віхою в історії світової культури та суспільства. Події травня 1968 року, зокрема захоплення Сорбонни та зіткнення з поліцією в Парижі, залишили глибокий слід у колективній пам’яті та спричинили масштабні зміни, які вплинули на подальший розвиток молодіжної культури, освіти та соціальних інститутів.
Про це розповідає Poltava Today
Зростання молодіжної культури та освітній бум
Період після Другої світової війни отримав назву «золотої епохи» або «30 славетних років», коли відбулися сейсмічні зрушення в соціальній структурі суспільства. Більшість населення переїхала до міст, селянство майже зникло, а рівень життя суттєво зріс. Уперше в історії молодь стала незалежною соціальною групою, здатною впливати на суспільство. Батьки, які розбагатіли, могли дозволити дітям навчатися до 25–30 років та фінансово підтримувати їх під час здобуття освіти.
Урядові ініціативи зі створення держав загального добробуту призвели до справжнього освітнього буму. З 1960 по 1980 рік кількість студентів у країнах Європи зросла в середньому в чотири рази, а в окремих країнах — ще більше. Це спричинило переповненість університетів, дефіцит викладачів і падіння якості освіти. Виник клас «вічних студентів», які роками навчалися без отримання дипломів і часто ставали лідерами протестного руху. Студентство набуло політичного відтінку, а університети стали центрами революційної діяльності.
Молодіжна революція: нові цінності, стиль і виклики
Молодіжна культура зазнала кардинальних змін. Вона стала масовою, вийшла за межі класових поділів і перетворила юність на самодостатній етап життя. Завдяки розвитку масових комунікацій культурні явища набули міжнародного характеру, а стиль став важливішим за зміст. Рок-музика, що поєднала американський блюз із протестними текстами, стала символом виклику старшому поколінню. Молодіжна мода, унісекс, джинси, шкіряні куртки, стиль «вуличного бійця» чи хіпі — усе це стало ознакою відмови від цінностей батьків.
Сексуальна революція, що супроводжувалася легалізацією контрацепції та свободою стосунків, призвела до кардинальної трансформації традиційних інститутів: сім’ї та церкви. Молодь дедалі частіше ігнорувала працю, сприймаючи зайнятість як щось, що можна отримати в будь-який момент. Зросла роль наркотиків, особливо ЛСД, як способу змінити реальність.
З’явився цілий ринок товарів і послуг, орієнтований виключно на молодь. Продажі музичних платівок у США зросли з 277 мільйонів доларів у 1955 році до двох мільярдів у 1973-му. Молодь стала ключовою аудиторією для рекламної індустрії, що активно розвивалася.
Поступово між молодим поколінням і батьками виникла глибока прірва нерозуміння. Молоді люди відкидали спосіб життя дорослих, обираючи свої цінності, стиль і свободу. Символічним гаслом протестів стало:
«Не довіряйте нікому старшому тридцяти!»
Студентський рух не мав чіткої ідеології, однак у його основі лежали ідеї марксизму, доповнені фрейдистською теорією про прагнення до задоволення. Популярними були концепції перманентної революції, вплив маоїзму та романтизація партизанських рухів. Втім, конкретних економічних вимог у протестувальників не було; основними мотивами стали антивоєнна риторика, протест проти обов’язкової військової служби та вимоги реформування освіти.
Попри гучні гасла та барикади, більшість громадян західних країн не підтримала студентські заворушення, а протести закінчилися безкровно. Проте крайні радикали організували терористичні організації, які залишили кривавий слід у Європі.
У довгостроковій перспективі наслідки революції 1968 року стали відчутними: у західних університетах зросла кількість представників лівих поглядів, сформувався новий тип етики та культури, які впливають на сучасне суспільство. Саме ці зміни, на думку деяких оглядачів, сприяли розколу в суспільстві й навіть приходу до влади популістів.