Старший солдат Василь Миколайович Дейнека, старший стрілець взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП, був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Військовий неодноразово проявив мужність під час виконання бойових завдань на Донеччині.
Про це розповідає Poltava Today
Служба і бойовий шлях захисника
Василь Дейнека народився в місті Лохвиця Миргородського району. Йому 51 рік, з яких 25 він віддав службі в ДСНС. У лютому 2022 року, вже перебуваючи на пенсії, добровільно долучився до роти охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП.
Зі слів військовослужбовця, в той час ворожі сили підійшли на відстань 30 кілометрів до рідного краю, що стало вирішальним для нього мотивом стати на захист України. Спочатку підрозділ ніс службу на блокпостах, охороняючи важливі об’єкти, а згодом членів роти розподілили по бойових частинах. Сам Василь потрапив водієм у кулеметний взвод зведеної полтавської стрілецької роти.
З червня 2022 року підрозділ виконував завдання на летовищі на Чернігівщині, не допускаючи висадки ворожого десанту та займаючись протидиверсійною діяльністю. Захист неба від дронів-камікадзе залишався одним із пріоритетів, хоча забезпечення було недостатнім і доводилося використовувати особистий автомобіль. Попри складнощі, вдалося неодноразово збивати ворожі БПЛА.
Героїзм під час боїв на Донеччині
Основні бойові випробування розпочалися взимку 2024 року, коли підрозділ Василя прибув на підсилення 110-ї ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Безручка в район Авдіївки. Група, у складі якої був старший солдат, контролювала дамбу поблизу дачного селища, що стала єдиним шляхом у тил позицій українських військ. У разі прориву ворога це могло б призвести до оточення оборонців.
Воїни чотири доби без сну утримували стратегічно важливу «дорогу життя». У ніч на 28 січня після ротації Василь, відслуживши зміну на спостережному пункті, вирішив затриматися, щоб змінник зайшов на позицію вже за світла. Саме тоді відбувся черговий обстріл.
— А потім прилетіла «моя» міна. Багато осколків було, і багато крові. Якби не бронежилет і каска, я б на місці загинув…
Попри важке поранення, Василь зміг повідомити побратимам, що живий. Товариші надали першу допомогу, перев’язали рани, використавши майже всі запаси води, і наклали шину з підручних матеріалів. Евакуація пораненого тривала майже добу, під постійною загрозою ворожих дронів. У тілі військового виявили понад пів сотні уламків, а через тяжкість травм довелося ампутувати кисть руки.
Після госпіталізації та кількох операцій старший солдат повернувся до служби в рідний ТЦК, нині продовжує лікування і готується до протезування.
Виклики та мотивація захисника
Василь Дейнека відзначає, що після пережитого на фронті повернення до мирного життя морально складне. Йому важко чути негативні висловлювання щодо діяльності ТЦК та мобілізації від цивільних осіб.
Він наголошує, що в ТЦК служать такі самі захисники, які добровільно стали на оборону країни, часто ціною власного здоров’я. За словами військового, їхня самопожертва дала можливість іншим підготуватися і стати до лав захисників.
За виявлену мужність під час захисту суверенітету й територіальної цілісності України, а також за відданість службі, старший солдат Василь Дейнека був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Вручення нагороди відбулося у Другому відділі Миргородського районного ТЦК та СП на початку липня 2025 року.
Сам Василь не вважає себе героєм, підкреслюючи, що просто виконував свій обов’язок, як і всі побратими. Мотивацією для нього стала необхідність захистити свою країну, родину та майбутні покоління від агресії росії.
