Останнім часом у провідних міжнародних медіа йде активне обговорення потенційного запровадження санкцій проти Китаю через закупівлю російських енергоносіїв. Після тривалих вагань президент США Дональд Трамп демонструє готовність вжити жорстких заходів, а до цього процесу можуть долучитися й країни Європейського Союзу.
Про це розповідає Poltava Today
Обговорення санкцій у США та ЄС
КНР залишається найбільшим імпортером російської нафти, фактично сприяючи наповненню бюджету рф, який використовується для фінансування агресії проти України. На тлі стагнації мирного процесу все більше представників європейських столиць та Вашингтона підтримують ідею суворих економічних обмежень проти партнерів москви в енергетичній сфері. На їхню думку, це може змусити російське керівництво сісти за стіл переговорів і переглянути свої максималістські амбіції.
Міжнародна преса також аналізує трансформацію зовнішньої політики Китаю — від підтримки гарантій безпеки для України у 1994 році до фактичного блокування засуджуючих російську агресію резолюцій у Раді Безпеки ООН.
«КНР як найбільший імпортер російської нафти у світі наповнює бюджет Російської Федерації, який Кремль використовує для ведення агресивної війни проти України. На тлі чергового буксування мирного процесу все більше посадовців у європейських столицях і Вашингтоні готові робити ставку на потужні економічні санкцій проти енергетичних партнерів Москви, щоб примусити російського лідера Володимира Путіна сісти за стіл переговорів і відмовитися від своїх максималістський цілей».
У ЄС нині розглядають можливість запровадження вторинних санкцій проти Китаю та інших країн, які купують російську нафту і газ. Це питання активно обговорюється після нещодавньої заяви Дональда Трампа про незадоволення діями російської федерації. За інформацією з дипломатичних джерел, дискусії перебувають на початковому етапі, і рішення щодо таких санкцій буде можливе лише у разі аналогічних кроків з боку США.
Водночас запровадження санкцій у ЄС може наштовхнутись на опір окремих країн-членів, зокрема Угорщини та Словаччини, для прийняття рішення потрібна одностайність.
Китайська сторона наполягає, що виступає проти «незаконних односторонніх санкцій» та підтримує «нормальне співробітництво між країнами», якщо ці дії не схвалені Радою Безпеки ООН.
Роль Китаю у війні рф проти України
З 2024 року у НАТО підкреслюють, що участь Китаю у війні росії проти України стала визначальною. Економічна співпраця між Пекіном і москвою значно зросла з 2022 року, що дозволяє рф отримувати фінансові ресурси попри західні санкції. У 2025 році, попри тиск адміністрації Трампа, Пекін не лише не скорочує співпрацю з москвою, а й нарощує її обсяги.
Як відзначає аналітикиня Моллі Карло, Китай демонструє стійкість до міжнародної критики та виправдовує свою позицію відсутністю санкцій Ради Безпеки ООН щодо сторін конфлікту. За її даними, з січня 2023 по січень 2025 року Китай імпортував російської нафти на понад 150 мільярдів доларів. У липні цього року обсяг торгівлі між країнами досягнув річного максимуму 19,14 мільярда доларів.
Попри декларації про підтримку мирного врегулювання, конкретна роль Китаю як посередника залишається невизначеною. Пропозиція залучити Пекін до гарантій безпеки України не знаходить підтримки в Києві — президент Володимир Зеленський наголошує, що Китай не допоміг зупинити війну і сприяв росії, зокрема відкривши ринок дронів.
Зміна позиції Пекіна щодо України
Ще у 1994 році, під час підписання Будапештського меморандуму, Китай пропонував Україні гарантії ядерної безпеки у разі загрози з боку ядерної держави. Проте ці зобов’язання залишилися декларативними і не стали реальними гарантіями для Києва.
Протягом останніх десятиліть позиція Китаю змінилася кардинально. Перед повномасштабним вторгненням росії у 2022 році Пекін і москва заявили про «партнерство без обмежень», а під час війни Пекін декларує нейтралітет, фактично підтримуючи рф матеріально та політично.
Китаєзнавиця Віта Голод вказує, що Пекін так і не перетворив свої обіцянки на справжні гарантії безпеки для України. Сьогодні Китай, зберігаючи формальний нейтралітет, продовжує отримувати вигоду від війни, підтримуючи москву в економічному та політичному вимірах. Китайський лідер Сі Цзіньпін відкрито заявляє про прагнення до «справжньої багатополярності» світу, однак на практиці Пекін не дотримується рівновіддаленості від сторін війни.