Четвертий епізод серіалу «Спартак і Красс» детально розглядає хід Спартаківської війни — одного з найяскравіших та унікальних повстань в історії Стародавнього Риму.
Про це розповідає Poltava Today
Початок повстання гладіаторів і перші перемоги
Влітку 74 або 73 року до нашої ери у гладіаторській школі Лентула Батіата в Капуї спалахнула змова, в якій взяли участь близько 200 гладіаторів. Лідерами виступили два кельти, Крікс та Еномай, а також фракієць Спартак, який до рабства служив у римських допоміжних військах. Спартак, як і його товариші, згодом став гладіатором і здобув у цій справі певну славу.
Бунт призвів до втечі 74 гладіаторів, які вирушили до Везувію, де по дорозі захопили обоз зі зброєю. Для їх затримання було відряджено місцеве ополчення, переважно з непрофесійних бійців, яке зазнало поразки. Після цього місцева влада припинила намагання боротися з повстанцями.
У Капуї зібрали нове ополчення вже у Римі — близько 3 000 чоловік під командуванням претора Клодія Глабра. Він заблокував повстанців на Везувії, але ті, скориставшись хитрістю, зв’язали драбини з лози і спустилися зі схилу, розбивши римлян. Перемога стала поштовхом до утворення двох окремих армій під командуванням Крікса і Спартака.
Ескалація війни, протистояння з Крассом і поразка повстанців
Після перших успіхів Спартак створив потужну армію, що розбила сили претора Варінія, а згодом захопила Луканію та прилеглі області. Попри контроль над значною частиною сільської Італії, лише три міста підкорилися повстанцям. Узимку війська Спартака пережили зиму біля Метапонту, готувалися до нових боїв і навіть провели грандіозні гладіаторські ігри для 400 полонених римлян.
Сенат відправив проти повстанців дві консульські армії. Спочатку удача була на боці римлян: Квінт Аррій розгромив армію Крікса, а сам Крікс загинув. Однак незабаром Спартак завдав нищівних поразок легіонам Лентула та Геллія, рухаючись на північ. Його армія досягла чисельності у 120 000 бійців, а чутки про наступ на Рим ширилися по всій Італії.
«Дійсно, деякі факти просто унікальні. Наприклад, втеча з гладіаторської школи — справа немислима. Ні до, ні після Спартака за багатовікову історію Риму це не вдавалося нікому. У всякому разі нам про це нічого не відомо. Та й сам по собі бунт гладіаторів явище в римській історії виняткове. А тут, на тобі!»
У вирішальний момент командування римськими легіонами отримав Марк Красс, який зібрав вісім легіонів — близько 60 000 воїнів. Він відновив дисципліну суворими методами, зокрема децимацією. Завдяки цьому вдалося здобути перші перемоги над повстанцями, поступово витісняючи їх на південь.
Восени 71 року до н.е. армія Спартака опинилася на Регійському півострові, сподіваючись переправитися до Сицилії. Проте пірати порушили домовленість, і повстанці опинилися в пастці. Красс збудував масштабний оборонний рів, а Сенат призначив Помпея другим головнокомандувачем. Після тримісячної облоги Спартак здійснив прорив, але сили повстанців були виснажені.
Останнє велике зіткнення відбулося біля витоків річки Сілар, де армія Спартака була розгромлена, а сам лідер загинув. Шість тисяч полонених розіп’яли вздовж дороги з Капуї до Риму, а залишки війська ще довго чинили опір у горах.
Парадокси й нез’ясовані аспекти повстання
Попри масштабність подій, історики досі дивуються низці парадоксів: як озброєні підручними засобами раби перемагали професіоналів, як забезпечувалося їхнє постачання, чому римляни так довго не направляли досвідчених воїнів проти повстанців, і чому наслідки війни майже не відчутні в економіці та демографії Італії.
Деякі дослідники висувають версії про перебільшення масштабів або навіть конспірологічні тлумачення суті повстання. Автор серіалу пропонує у наступних епізодах розібратися у цих питаннях докладніше та знайти відповіді на історичні загадки Спартаківської війни.