У 2025 році в Туреччині очікується запуск першої в країні атомної електростанції «Аккую», яку будує російська держкорпорація «Росатом». Проєкт супроводжується низкою гучних скандалів, що стосуються політичної, економічної та безпекової сфер.
Про це розповідає Poltava Today
Будівництво АЕС «Аккую» від самого початку супроводжувалося протестами та звинуваченнями з боку турецької опозиції щодо ймовірної енергетичної залежності від російської федерації. Турецькі підрядники неодноразово скаржилися на порушення їхніх прав, а серед працівників компанії, яка відповідає за спорудження станції, був виявлений колишній офіцер підрозділу психологічних операцій ГРУ — структури, що спеціалізується на дезінформації та інформаційних атаках. Цей офіцер раніше працював у Комітеті із зовнішніх зв’язків Санкт-Петербурга, де колись розпочинав кар’єру і нинішній президент росії Володимир Путін.
Геополітичний вимір АЕС «Аккую»
У жовтні 2025 року на станцію було доставлено обладнання автоматизованої системи управління технологіями, що наблизило «Росатом» до важливої стадії запуску реакторів. Міністр енергетики Туреччини Альпарслан Байрактар підкреслив, що співпраця з росією в атомній енергетиці виходить за межі цього проєкту, а перший заступник гендиректора «Росатома» Кирило Комаров заявив про «зміцнення партнерства двох країн та підвищення енергетичної безпеки Туреччини».
Міжурядова угода на будівництво станції, підписана ще у 2010 році, передбачає модель «будуй-володій-експлуатуй» із фіксованою на 25 років ціною для продажу електроенергії. Це викликало різку критику в Туреччині, адже електрика з «Аккую», за оцінками опозиції, буде у тричі дорожчою за ринкову.
«1 кіловат-година електроенергії, яка сьогодні продається приблизно за 4 центи, продаватиметься нам АЕС «Аккую» за 12,35 цента. Таким чином, вартість найдорожчої у світі електроенергії оплачуватиметься з кишень наших людей», – говорила у 2018 році заступниця голови опозиційної турецької Республіканської народної партії Бічер Караджа.
За оцінками експертів, після запуску станція покриватиме близько 10% від загального попиту Туреччини на електроенергію. Однак, попри презентацію проєкту Ердоганом як кроку до енергетичної незалежності, модель співпраці з «Росатомом» фактично закріплює стратегічний контроль росії над інфраструктурою країни-члена НАТО на десятиліття вперед.
«Росія отримає прямий контроль над стратегічною інфраструктурою країни – члена НАТО – на сто років», – писала в серпні 2024 року Генюль Тол, директорка Програми по Туреччині при Інституті Близького Сходу.
Експерти припускають, що така модель дозволяє російському персоналу перебувати поблизу важливих для НАТО військових об’єктів, наприклад, авіабази «Інджирлік» та радарної станції «Кюреджик», що викликає занепокоєння серед військових аналітиків.
Скандали, фінансові операції та вплив ГРУ
Особливу увагу привертає кар’єра Олександра Балабанова — колишнього офіцера підрозділу психологічних операцій ГРУ, який після військової служби працював у Комітеті із зовнішніх зв’язків Санкт-Петербурга, а потім став співробітником Akkuyu Nuklear, компанії, що керує будівництвом АЕС у Туреччині. Балабанов мав численні зв’язки з військовими аналітиками та фахівцями з інформаційної протидії, а також був причетний до міжнародних переговорів і комунікаційних стратегій.
Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Балабанов покинув росію та перейшов на роботу до турецької компанії, проживши в Туреччині близько року. Його діяльність розглядають як частину ширшої стратегії впливу, яку росія впроваджує через енергетичні та інформаційні проєкти.
Будівництво АЕС «Аккую» неодноразово супроводжувалося страйками робітників і зміною підрядників. У 2022 році «Росатом» відсторонив від будівництва основного турецького підрядника, передавши роботи компанії з повністю російським капіталом. Це викликало обурення серед турецьких робітників, які оголосили страйк через невиплату заробітної плати у 2025 році. У «Росатомі» пояснили затримки «зовнішньополітичним тиском» і блокуванням коштів.
Окремої уваги заслуговують фінансові схеми навколо АЕС. The Wall Street Journal оприлюднила розслідування, згідно з яким росія через американські банки JPMorgan і Citigroup перевела понад 5 мільярдів доларів на рахунки в Туреччині під виглядом кредиту для будівництва станції. Міністерство юстиції США заблокувало черговий транш, підозрюючи, що ці гроші призначалися не для проєкту, а як «офшорний доларовий резерв» російської влади для обходу санкцій.
До організації цих схем були долучені високопоставлені російські чиновники, зокрема голова Центробанку Ельвіра Набіулліна. Туреччина отримала вигоду від притоку валюти у свою фінансову систему, що стало додатковим стимулом для підтримки співпраці з росією.
Через усі ці суперечності шанси росії отримати нові контракти на будівництво другої турецької АЕС у Сінопі знизилися. Восени 2025 року до переговорів щодо цього проєкту приєдналися США та Південна Корея, а Туреччина розглядає тристоронню модель співпраці для отримання доступу до новітніх ядерних технологій та конкурентних цін на енергію.
Паралельно в інших країнах також посилилися протести проти російських атомних проєктів. Зокрема, Чехія, Болгарія та Фінляндія відмовилися від співпраці з «Росатомом» через сумніви у безпеці та можливому політичному впливі.
Станом на кінець 2025 року Олександр Балабанов працює у фонді «Талант и Успех» та є заступником директора з розвитку «Медіадому «Сіріуса», що опікується міжнародними освітніми програмами для молоді. На запити щодо його діяльності Балабанов не відповів.