Сержант Сава, ветеран, який служить в армії з 2006 року, зумів пристосуватися до найрізноманітніших викликів. Його досвід охоплює численні контракти і роботу з багатьма солдатами. Сава жартівливо порівнює свої обов’язки з батьківством, зазначаючи, що під час критичних ситуацій необхідно не лише віддавати команди, але й заспокоювати та підтримувати бійців.
Про це розповідає Poltava Today
«Іноді треба просто взяти за шкірку, поставити за кулемет і сказати: “Братан, якщо не триматимешся, ми всі тут ляжемо”. Тільки так це працює», — додає він.
Випробування першої ротації
Перша ротація в квітні 2023 року стала серйозним випробуванням для Сави та його підрозділу. 24 квітня вони зайняли непідготовлені позиції, які довелося укріплювати під постійними обстрілами та атаками дронів. Сава згадує, як його команда не здавалася, поступово зміцнюючи оборону. Підрозділ складався з рішучих бійців, серед яких вирізнявся Жора, відомий своєю хоробрістю. «Якщо Жора чув, що десь підходить танк, він миттєво озброювався РПГ і був готовий до бою», — розповідає сержант.
Складнощі другої ротації та війна дронів
Друга ротація виявилася ще складнішою, оскільки постійно приходили нові люди, яких треба було навчати та об’єднувати. Сава підкреслює важливість злагодженості, особливо коли склад підрозділу часто змінюється. Важче було працювати з віковими бійцями, яким бракує швидкості та витривалості. Натомість молодь швидше адаптується до умов війни.
Дрони стали невід’ємною частиною сучасної війни, зазначив Сава. Вони постійно спостерігають за ситуацією, коригують вогонь та атакують гранатами. «Це війна дронів. Чим більше дронів, тим більші шанси на перемогу, але ворог швидко адаптується і знаходить способи обійти захист», — зауважує він.
Сержант Сава вважає, що керівник має бути не лише стратегом, а й психологом для своїх бійців. Він завжди намагається підтримати колег, нагадуючи їм про важливість витримки. «Після обстрілу я завжди перевіряю: всі живі, всі цілі. Треба підтримувати хлопців, щоб ніхто не здавався», — каже він.
Сава з болем згадує про втрати серед своїх підлеглих. «Сидиш із бійцями, п’єш чай, говорите про життя. А через пів години евакуація, і вже когось із них немає. Це найстрашніше», — зізнається він.
Попри всі труднощі, сержант Сава залишається вірним своїй справі. Він наголошує: «Моє завдання — вести бійців, допомогти їм вижити та виконати завдання. Ми не маємо права на помилку. У нас є тільки вперед». Це його життєве кредо: бути лідером, наставником і захисником до кінця.