5 січня Миколі Шудрі, видатному письменнику, перекладачу, кінодраматургу, літературознавцю, журналісту та педагогу, виповнилося б 91 рік. Митець народився в селі Веселий Поділ на Полтавщині, яке нині входить до складу Семенівської громади Кременчуцького району. За своє життя він здобув численні нагороди, зокрема Державну премію України імені Тараса Шевченка за створення художньо-документальних фільмів «Відкрий себе» та «Тарас», а також Міжнародну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».
Про це розповідає Poltava Today
Документальний фільм до ювілею митця
У 2025 році, з нагоди 90-річчя Миколи Шудрі, яке було відзначено на державному рівні, у Семенівській громаді розпочали створення документального фільму «Микола Шудря — літератор і кінодраматург з Веселого Подолу». Ініціаторами проєкту стали Український інститут національної пам’яті (УІНП) та місцева громада. Втілила задум студія «Веселка» під керівництвом Анатолія Махна за підтримки представника УІНП у Полтавській області Олега Пустовгара і начальниці відділу культури та дозвілля Семенівської селищної ради Інни Календарь.
Над сценарієм і зйомками працювали Олег Пустовгар, член президії Полтавської обласної організації Національної спілки краєзнавців Володимир Коваленко, колишня керівниця відділу культури району Любов Мазанько та директорка Семенівського краєзнавчого музею Ольга Любицька. Днями відбулася онлайн-презентація фільму на YouTube.
«Створення відео — ще один важливий крок з популяризації видатного земляка у Семенівській громаді. Відділ культури та дозвілля Семенівської селищної ради Кременчуцького району демонструватиме цей фільм у бібліотеках, школах та будинках культури нашої громади. Також є плани створити меморіальну дошку на честь Миколи Шудрі», — сповістила Інна Календарь.
Життя та творчий шлях Миколи Шудрі
Микола Шудря розпочав свою літературну діяльність ще у шкільні роки, створював вірші, нариси, репортажі для шкільної, місцевої та республіканської преси. Він навчався у Веселоподільській семирічці, а потім у Семенівській середній школі. Був переможцем Міжнародної математичної олімпіади у Празі. Попри труднощі під час вступу до університету, зумів стати студентом Київського університету імені Тараса Шевченка, де навчався на журналіста.
У своїй професійній діяльності Микола Шудря займав різні редакторські й викладацькі посади у провідних видавництвах, газетах, журналах та університетах Києва. Серед його досягнень — членство у Національній спілці журналістів України, Національній спілці кінематографістів, Національній спілці письменників, а також лауреатство у журналістських преміях і нагородах, зокрема «Незалежність» і «Золоте перо».
Його творчий доробок налічує понад двадцять томів — від нарисів, есе, оповідань, віршів та перекладів до літературознавчих і мистецьких досліджень. Особливе місце у спадщині Шудрі належить вивченню й популяризації творчості Тараса Шевченка: він зібрав 15 тисяч видань, пов’язаних із Кобзарем, та вперше запропонував ідею видання Шевченківської енциклопедії.
У 1980-х роках він започаткував у журналі «Україна» окремий розділ для публікації унікальних рукописів, заборонених історій та відкриттів із життя українських класиків. Йому вдалося надрукувати спогади Нестора Махна, листи до дружини Миколи Леонтовича, щоденник Леся Курбаса, матеріали про Олександра Довженка, а також допомогти оприлюднити твори Миколи Зерова, Григорія Косинки, Івана Кавелерідзе, які довгий час залишалися в архівах.
Шудря став першим, хто опублікував у пресі справжнє прізвище Юрія Кондратюка (Олександр Шаргей), а його відкриття збагатили творчість Василя Симоненка новими творами, включаючи повість «Огуда» та сценарій комедії «Бенкет небіжчика».
Він перекладав твори Жюля Верна, Ярослава Гашека та інших класиків, а також створив понад 100 сценаріїв документальних і науково-популярних фільмів, присвячених видатним українцям — Тарасу Шевченку, Симону Петлюрі, Тодосю Осьмачці, Олені Телізі, Олегу Ольжичу та іншим. Через політичну цензуру радянських часів дев’ять його фільмів були заборонені.
Микола Шудря був громадсько активним, одним із перших висвітлив події аварії на Чорнобильській АЕС, за що отримав журналістську премію «Золоте перо». Його життя і творчість залишаються прикладом самовідданого служіння українській культурі та історичній пам’яті.
Помер Микола Архипович Шудря у Києві 27 березня 2012 року, похований на Байковому кладовищі.