Окупаційна адміністрація рф у захопленому Маріуполі вкотре заявила про наміри відновити роботу Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Так званий «прем’єр» псевдоутворення «ДНР» Андрій Чертков анонсував запуск трубоелектрозварювального цеху №1 у 2026 році. За словами окупаційного чиновника, одне з відділень вже нібито функціонує, а до кінця поточного року планується відкриття ще одного цеху.
Про це розповідає Poltava Today
Стан підприємств та плани окупаційної влади
Попри гучні обіцянки, маріупольські медіа відзначають, що подібні заяви робляться не вперше. Ще у 2023 році окупаційна влада визнавала, що відновлення виробництва неможливе через серйозні руйнування. За інформацією місцевих журналістів, територія комбінату імені Ілліча фактично перетворена на військову базу рф: у цехах розміщені склади боєприпасів, ремонтні майданчики для техніки та казарми. Окрім цього, завод активно використовується як джерело металобрухту — обладнання систематично вивозиться до росії.
На місці зруйнованої «Азовсталі» окупанти планують створити так званий «музей космонавтики» та постіндустріальний парк з культурно-туристичною, діловою і рекреаційною зонами, а також спортивним кластером. Однак місцеві фахівці вважають ці ініціативи суто пропагандистськими.
Значення заводів для Маріуполя і збитки для економіки
Анна Романенко, редакторка маріупольського видання, наголошує, що металургійний комбінат імені Ілліча та «Азовсталь» виконували роль містоутворюючих підприємств, забезпечуючи роботою щонайменше третину мешканців Маріуполя. Вони були джерелом фінансових надходжень до бюджету та формували трудові династії.
«Якщо рахувати разом з родинами, то точно третина, можливо, навіть і більше. Протягом всього мого життя ці заводи були місцем, де народжувалися трудові династії. Це взагалі така для сходу дуже типова історія, коли родини з покоління в покоління працюють на одному і тому ж заводі. І це, з одного боку, дуже погано впливало на такі підприємницькі здібності людей, бо вони звикали з покоління в покоління жити в цій одній колії, від зарплати до зарплати, залежати від роботодавця.
Наразі на комбінаті імені Ілліча функціонує лише копровий цех, що займається переробкою металургійних відходів на лом, який продається. Відновлення повноцінної роботи підприємства експерти вважають нереальним, адже стан обладнання не дозволяє запустити виробництво навіть у середньостроковій перспективі. Фахівці переконані, що «легше все побудувати з нуля, ніж щось ремонтувати».
Руїни «Азовсталі» та втрати для України
Територія заводу «Азовсталь», за словами журналістів, перетворилася на руїни, змішані з уламками боєприпасів і небезпечними речовинами. Залишки ракет, бомб і отруєна земля роблять цю місцевість непридатною для створення парку чи інших цивільних об’єктів без тривалого очищення та відновлення екології. Щомісяця тут трапляються вибухи, адже місцеві мешканці намагаються розбирати металолом попри ризики.
За словами народного депутата Сергія Тарути, маріупольські заводи були одними з найбільших у Східній Європі та забезпечували до 10% виробництва сталі на території колишнього СРСР. «Азовсталь» випускала до 5 мільйонів тонн сталі на рік, включаючи унікальний прокат для різних галузей промисловості. Збитки від руйнування «Азовсталі» Тарута оцінює у 2–3 мільярди доларів США, комбінату імені Ілліча — у 150–200 мільйонів доларів.
Відновлення цих підприємств майже неможливе через дефіцит кваліфікованих кадрів: значну частину працівників мобілізували або вони залишили місто. Депутат вважає, що навіть потужні російські металургійні гравці не ризикнуть працювати з маріупольськими заводами через міжнародні санкції.
Економічна безглуздість окупаційних планів
Кандидат економічних наук Ілля Несходовський наголошує, що «Азовсталь» і комбінат імені Ілліча забезпечували виробництво 40% сталі в Україні, а їх модернізація дозволяла випускати продукцію європейської якості. Втрата цих підприємств стала серйозним ударом по ВВП та експортному потенціалу держави, а також призвела до значного скорочення робочих місць і податкових надходжень у регіоні.
За словами експерта, ідея відновлення маріупольських металургійних підприємств є необґрунтованою: навіть великі російські металургійні комбінати зараз працюють зі збитками через втрату європейських ринків та падіння попиту на сталь у Китаї та самій росії. Відновлення заводів у Маріуполі може стати лише приводом для розподілу федеральних коштів, а не реальним виробничим проєктом.
Маріуполь був окупований військами рф навесні 2022 року після тривалої облоги. Місто зазнало значних руйнувань, а сьогодні знаходиться на значній відстані від лінії фронту. Однак українські сили час від часу завдають ударів по військових об’єктах у Маріуполі.