У селі Рашівка Лютенської громади Миргородського району Полтавської області демонтовано об’єкт радянського періоду – «Братську могилу борців за владу Рад». Це рішення ухвалено відповідно до закону України, який забороняє пропаганду російської імперської політики та тоталітарної символіки в публічному просторі.
Про це розповідає Poltava Today
Виконання деколонізаційного законодавства
На засіданні комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам’яті в Лютенській громаді оголошено, що братську могилу, розташовану в центрі села Рашівка, офіційно прибрали на вимогу місцевих мешканців. Представники Рашівського старостинського округу надали фотофіксацію виконаних робіт. Головував на засіданні Лютенський сільський голова Володимир Омельченко.
Участь у засіданні взяв і представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Він підкреслив необхідність виконання статті 5 пункту 4 закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», а також наказу Міністерства культури №235 від 26 березня 2024 року. Згідно з цими документами, об’єкти «Братська могила борців за владу Рад» у селах Лютенька та Рашівка не підлягають внесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
«Об’єкти звеличують учасників встановлення совєтської влади на території Української Народної Республіки. Використання та пропаганда символіки комуністичного тоталітарного режиму та російської імперської політики заборонені. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 закону „Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії“ під усунення з публічного простору підпадають „пам’ятники, що увічнюють історичні події, пов’язані із втіленням російської імперської політики; присвячені особам, які брали участь або сприяли реалізації імперської політики“. Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону „Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки“ та органи місцевого самоврядування повинні здійснити демонтаж „пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених подіям, пов’язаним із встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті“. У даному випадку мова йде про територію сіл Рашівка і Лютенька. Відповідно до статті 5. п. 4 деколонізаційного Закону за рішенням сільської ради, військової знак, що символізує російську імперську політику, розташований за межами кладовища, демонтується (переноситься) з публічного простору»
Деколонізація простору Полтавщини
Комісія також затвердила рішення звернутися до державного підприємства «Ліси України» щодо подальших дій стосовно аналогічного об’єкта у Лютенці, а окремі елементи, які мають історичну цінність, передати до Лютенського краєзнавчого музею.
На Полтавщині досі зберігаються десятки радянських поховань та надгробків колаборантам у багатьох населених пунктах, що суперечить чинному законодавству. Усього в регіоні налічується 89 незаконних об’єктів: 7 у Лубенському районі, 34 у Миргородському, 37 у Полтавському та 11 у Кременчуцькому районах.
Полтавська міська громада вже стала прикладом для інших: у 2024 році центральну зону міста очистили від «Братської могили борців за владу Рад», розташованої в парку, що колись мав ім’я московського царя Петра І. Надгробний знак увічнював Анатолія та Петра Літвінових – представників каральних органів більшовицької росії, які брали участь у політиці «червоного терору» та продрозверстки. Рештки Літвінових були ексгумовані та перепоховані на комунальному цвинтарі села Івашки відповідно до рішення міської ради.
Радянські пам’ятники на Полтавщині досі розташовані у парках, біля адміністративних будівель, старостатів та навчальних закладів. Вони продовжують звеличувати тих, хто підтримував червону росію, долучався до Червоної армії, переслідував борців за незалежність України у XX столітті та брав участь у масових репресіях і голодоморах.
Як зазначив Олег Пустовгар, ці споруди залишаються одним із найганебніших проявів маркування публічного простору, які дискредитують діячів Української Народної Республіки та її армію, а написи на надгробках часто суперечать закону про вшанування борців за незалежність України.
На багатьох таких пам’ятниках можна побачити написи про «учасників громадянської війни» чи «жертв куркульського терору», хоча насправді у 1920-х роках українські селяни піднімали повстання проти примусової продрозверстки та колективізації. Архіви зберігають донесення радянських чекістів про «петлюрівські настрої» серед селян Полтавської області. Щоб приховати власні злочини, влада СРСР позначала простір такими пам’ятними знаками, увічнюючи активістів та виконавців репресивних декретів Лєніна.
Представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві