У Полтаві 12 вересня відбулося відкриття трьох меморіальних дошок на честь загиблих захисників України: Олега Романенка, Олександра Романа та Дмитра Мерзлого. Урочистості пройшли біля фасадів Ліцею №29, Електрорадіотехнічного ліцею та вищого міжрегіонального професійного училища, де встановили пам’ятні знаки кожному з героїв.
Про це розповідає Poltava Today
Вшанування пам’яті полеглих
Під час церемоній учасники заходів хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. До меморіальних дошок були покладені квіти, що символізувало вдячність та шану до загиблих воїнів.
Життєвий шлях та подвиг кожного героя
Олег Вікторович Романенко народився 21 червня 1976 року в Полтаві. З дитинства навчався у школі №29, відвідував музичну школу, займався грою на баяні, брав участь у шахових гуртках та футбольних змаганнях. Після школи працював слюсарем на заводі «Знамено», а згодом – на заводі медичного скла. Останні роки займався столярною справою, виготовляючи вікна та двері. Олег був батьком доньки Юлії, активно підтримував її в навчанні та житті. Захоплювався історичною літературою, особливо творами Михайла Грушевського та Дмитра Дорошенка. Навесні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України, де служив стрільцем-помічником гранатометника. Олег загинув у свій день народження 21 червня 2024 року, обороняючи село Новоолександрівка Донецької області від російських військ.
Олег Романенко у вільний від роботи час захоплювався читанням. Його цікавили переважно історичні романи та нариси з історії України (Грушевський, Дорошенко).
Олександр Степанович Роман, молодший сержант, народився 16 січня 1985 року у селі Великий Кобелячок Полтавської області. Після навчання у ліцеї здобув кваліфікацію помічника бурильника газових і нафтових свердловин. У 2003 році був призваний до лав ЗСУ, проходив службу у Шепетівці. Після повернення працював будівельником у різних містах України, згодом спеціалізувався на встановленні вентиляційних систем. Війна застала його у Києві, звідки він повернувся до Полтави, щоб приєднатися до Національної гвардії України. Олександр служив спочатку охоронцем об’єктів критичної інфраструктури, а потім став бойовим медиком. З 2023 року захищав Україну на Авдіївському та Луганському напрямках, рятуючи побратимів під час бойових дій. 28 червня 2023 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання у селі Стельмахівка Луганської області. Його посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Дмитро Володимирович Мерзлий, відомий під позивним «Гід», народився 5 липня 1996 року в Полтаві. Навчався у Гімназії №33, займався танцями, бойовими мистецтвами, був активним у спортивному житті. Після втрати вітчима рано подорослішав, підтримував молодшу сестру. Здобув освіту екскаваторника та тракториста, працював менеджером, механіком, водієм, також мав досвід роботи за кордоном. Дмитро був багатодітним батьком. 25 лютого 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ, служив у 18-й окремій бригаді армійської авіації ім. І.Сікорського, а згодом – у Київській 5-й ОШБр. Під час служби виконував бойові завдання на різних напрямках, отримав відзнаку за відданість справі. Дмитро загинув 22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Іванівського Бахмутського району, керуючи бронетранспортером М113. У квітні 2025 року його посмертно нагородили відзнакою «Захисник України — Герой міста Полтава».
Меморіальні дошки, встановлені у Полтаві, стануть нагадуванням про силу духу, відвагу та жертовність українських захисників, які віддали свої життя за свободу і незалежність Батьківщини.
Вічна пам’ять героям!