У Полтаві, в День Соборності, на фасаді наукового ліцею №3 по вулиці В’ячеслава Чорновола урочисто відкрили барельєф на честь видатного полтавця Івана Стешенка — історика театру, літературознавця, поета, перекладача й першого генерального секретаря (міністра) освіти УНР. Меморіальна дошка встановлена на будівлі колишньої Першої чоловічої гімназії, де Стешенко навчався з 1882 по 1892 рік; церемонія стала однією з центральних подій відзначення Дня Соборності, адже Стешенко брав участь у «двох 22 січня» — проголошенні IV Універсалу 1918 року та Акту Злуки 1919 року.
Про це розповідає Poltava Today
Ініціатива, фінансування та відкриття
Роботи зі створення барельєфу були профінансовані Полтавською міською радою у 2025 році за ініціативи представника Українського інституту національної пам’яті в області Олега Пустовгара, професора і ректора Полтавського університету економіки і торгівлі Олексія Нестулі та краєзнавця і письменника Григорія Титаренка. Саме ініціатори — Григорій Титаренко, Олег Пустовгар і Олексій Нестуля — отримали почесне право відкрити пам’ятну дошку під час урочистостей.
Під час церемонії присутні вшанували пам’ять Івана Стешенка та всіх борців за соборність і незалежність хвилиною мовчання. Під час заходу звучали твори та марш, пов’язаний із часом Української революції, а також пролунали спогади про багаторічну просвітницьку та державницьку діяльність Стешенка.
Виступи учасників і увічнення пам’яті
Під час відкриття Григорій Титаренко подарував ліцею №3 свою книгу «Іван Стешенко. Твори, переклади, вибране листування». Він також звернув увагу на роль Стешенка в державотворенні та українізації освіти, згадуючи, що дослідженню і популяризації постаті Стешенка він присвятив два десятиліття.
«У добу УНР Стешенка називали «Іваном-воїном». Бо він, як і Микола Міхновський, виступав за мілітарну політику, усвідомлював важливість створення і розбудови Армії УНР, дбав про всебічну українізацію освіти. Маємо пишатися, що Полтава дала Україні освітянина такого рівня. Та й підступно убитий він був тут. Маємо шанувати і популяризувати це ім’я. Вивченню творчого шляху, державницької діяльності й увічненню пам’яті про нашого славетного земляка я присвятив двадцять років свого життя. 18 років тому моїми зусиллями та когорти столичних інтелектуалів у Великих Будищах неподалік Диканьки встановили меморіальну дошку Іванові Стешенку. Я щасливий і розчулений, тішусь цій історичні події: сьогодні Іван Стешенко повертається до Полтави у бронзі і граніті, вдячною народною пам’яттю», – зазначив Григорій Титаренко.
«Учителів-москалів ми не виганятимемо, але нехай навчаться української мови, коли бажають працювати в Україні».
Представник УІНП в області Олег Пустовгар наголосив на значенні двох фронтів, які обстоював Стешенко: світоглядного — зокрема українізації освіти, та збройного — опору тодішній російській агресії, тоді денікінській і більшовицькій, нині — путінській. Він також зачепив історію заборон і відродження пам’яті про діяча у XX столітті.
Олексій Нестуля висловив вдячність міській владі та місцевим організаціям за співпрацю: створення пам’ятного знака стало результатом злагодженої роботи громадських краєзнавчих ініціатив, департаменту культури, молоді та сім’ї та УІНП.
Барельєф виконали у 2025 році полтавський скульптор Дмитро Коршунов, член Національної спілки художників України. У доробку митця — низка пам’ятників і меморіальних таблиць на Полтавщині, зокрема пам’ятник Марусі Чурай і меморіальні дошки Симону Петлюрі та Володимиру Самійленку.
Коротка довідка про Івана Стешенка
Іван Стешенко народився 1874 року в Полтаві. Походив із сім’ї, де батько Матвій підтримував навчання дев’ятьох дітей. Стешенко закінчив Полтавську класичну гімназію, а згодом — історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира. Викладав у різних навчальних закладах, зокрема в Тетянівській українській гімназії, очолював її як директор, брав участь у створенні навчальних програм, підручників і методик, що лягли в основу українізації освіти в добу УНР.
Автор поезій, перекладів і літературознавчих досліджень, Стешенко володів кількома європейськими та слов’янськими мовами, перекладав Овідія, Байрона, Беранже, Шіллера, досліджував творчість Котляревського, Коцюбинського, Старицького, Мирного, Стефаника й Шевченка. Був активним у літературних колах і виданнях початку XX століття, долучався до організації українського шкільництва й культурних інституцій.
Через активну позицію щодо українізації освіти та національного відродження Стешенко став мішенню для більшовицьких переслідувань. Після хвилі репресій у Києві в січні 1918 року з’явився наказ про його вбивство. У ніч на 30 липня 1918 року, повертаючись до Полтави разом із сином, Стешенка перестріли двоє більшовицьких терористів і смертельно поранили.
Представництво УІНП в Полтаві
Світлини та відео: Олександр Розум