У Полтаві з нагоди 120-річчя від дня народження видатної письменниці та літературознавиці Тамари Мороз-Стрілець організували просвітницький захід, під час якого було презентовано тематичний відеоматеріал про її життєвий і творчий шлях.
Про це розповідає Poltava Today
Історія видатної постаті та ініціатива створення відео
Відділ краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Котляревського разом із полтавським представництвом Українського інституту національної пам’яті провели зустріч, присвячену Тамарі Мороз-Стрілець (1905–1994) — письменниці, літературознавці, лауреатці премії імені Дмитра Загула.
Під час заходу відбувся показ спеціально підготовленого відеоматеріалу. Серед спікерів-оповідачів виступили: доктор філологічних наук, професорка Світлана Ленська, представник УІНП Олег Пустовгар, заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт та провідна бібліотекарка Лариса Карпенко.
Ідея створення відео виникла після аналізу інформаційного простору, де, за словами Олега Пустовгара, про Тамару Мороз-Стрілець виявилося дуже мало матеріалів, а цілісного відеоматеріалу чи ґрунтовної статті донедавна не існувало. Цьогоріч 120-ліття письменниці відзначають на державному рівні згідно з постановою Верховної Ради про пам’ятні дати та ювілеї.
«Про письменницю з Полтави вдалося надибати лише скупі енциклопедичні довідки. Як з’ясувалось, донедавна були відсутні і панорамна стаття та будь-який відеоматеріал», – розповів Пустовгар.
Життєвий шлях Тамари Мороз-Стрілець
Тамара Мороз-Стрілець народилася 27 жовтня 1905 року в Полтаві. Її батько Михайло Наумович Мороз був співзасновником УАПЦ, а через революційну діяльність 1905 року родину вислали з Чернігова до Полтави. У сім’ї зростало ще двоє братів: Микола — відомий художник і журналіст, згодом мешкав у Парижі, та Олександр — доцент Харківського будівельного інституту.
Згодом родина переїхала до Києва, а у 1927 році — до Харкова. Тамара закінчила Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства, де її наставником був Микола Зеров. Завдяки його підтримці вона почала працювати у бібліотеці ВУАН.
У 1924 році Тамара познайомилася з Григорієм Стрільцем (Косинка) — письменником і перекладачем, учасником визвольних змагань Армії УНР. Невдовзі вони одружилися. Подружжя мешкало в Києві на вулиці Володимирській, де часто збиралися українські літератори, зокрема представники «Розстріляного відродження».
Планувала вступити до фармацевтичного інституту, але зрештою навчалася на кінооператора у Київському художньому інституті. Її наукову роботу високо оцінили, зазначивши, що вона може бути використана як підручник для наукових працівників.
Та життя підготувало важкі випробування: у листопаді 1934 року НКВД заарештувало Григорія Косинку, якого згодом розстріляли. Після цього Тамару Мороз-Стрілець позбавили житла, роботи та громадянських прав, заборонивши проживати у 50 найбільших містах срср. Вона тривалий час поневірялася разом із батьком, а в 1938 році втратила й його через репресії.
Після Другої світової війни Тамара працювала старшим бібліографом у Харківській науковій бібліотеці, впорядкувала й видала твори чоловіка, зокрема збірку «Гармонія». Після відновлення незалежності України за книгу-спогад «Голос пам’яті» її відзначили премією Дмитра Загула, і вона стала членкинею спілки письменників.
Тамара Мороз-Стрілець померла 2 січня 1994 року, переживши чоловіка майже на 60 років. Вона була похована на Звіринецькому цвинтарі в Києві.