У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) відбулася презентація інформаційного проспекту «Історія одного пам’ятника: до 400-ліття із часу народження Марусі Чурай». Цей захід приурочено до 400-річчя від дня народження видатної полтавської поетеси та народної співачки Марусі Чурай (1625–1653), яке цьогоріч відзначається на державному рівні за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та згідно з Постановою Верховної Ради України.
Про це розповідає Poltava Today
Унікальний пам’ятник та історія його створення
На презентації були присутні громадські діячі, музикознавці, краєзнавці, депутати міської ради, представники сфери культури, зокрема директорка Департаменту культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради Олена Ромас, скульптор Дмитро Коршунов, почесний громадянин Полтави, композитор, автор офіційного «Гімну Полтави» Олексій Чухрай, директорка «Малої академії мистецтв» імені Раїси Кириченко Тетяна Магомедова, головний диригент міського духового оркестру «Полтава» Едуард Головашич, а також представник Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар.
Почесне місце на вході до зали займала вишита робота майстрині Зої Коваленко — портрет Марусі Чурай, на якому була вишита цитата з поеми Ліни Костенко «Маруся Чурай»:
«Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш. Це — пісня. Це душа. Коли в похід виходила батава, її піснями плакала Полтава».
Інформаційний проспект з серії «Унікальні пам’ятки Полтави» було передано всім бібліотекам Полтавської міської громади. Презентацію провів Віталій Павлов, начальник відділу культурної спадщини Управління культури Департаменту культури, молоді та сім’ї, який докладно розповів про історію становлення Марусі Чурай, її внесок у культуру та вплив на творчість таких митців, як Ліна Костенко, Степан Руданський, Михайло Старицький, Володимир Самійленко, Ольга Кобилянська та Борис Олійник.
Особливу увагу під час лекції було приділено процесу створення пам’ятника козацькій поетесі, що тривав сімнадцять років. Ініціаторами встановлення стали Полтавське обласне відділення Українського фонду культури та обласна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. Над створенням монумента працювали скульптори Дмитро Коршунов і Валерій Голуб, а архітектором та художником проєкту став Анатолій Чорнощоков. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 14 квітня 2006 року біля Полтавського обласного музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя (нині — вулиця Небесної Сотні). Це — єдиний в Україні пам’ятник Марусі Чурай: фігура поетеси зображена у повний зріст, босоніж, у задумі, з купальським вінком у лівій руці.
Маруся Чурай: життя, творчість і спадщина
Маруся Чурай, уродженка Полтави, була талановитою співачкою й поетесою часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Вона народилася у сім’ї козацького сотника Гордія, одного із соратників гетьмана. Їхній будинок розташовувався на березі Ворскли біля Хрестовоздвиженського монастиря. В юності Маруся мала багато залицяльників, зокрема першого полковника Полтавського полку Івана Іскру, але кохання своє віддала Грицеві Бобренку. Після початку визвольної війни Гриць вирушив на фронт, а повернувшись, вже кохав іншу, що стало причиною трагедії в житті Марусі: унаслідок нещасного випадку загинув Гриць, а саму дівчину було засуджено, але згодом амністовано завдяки втручанню гетьмана. За переказами, після повернення з прощі до Києва, Маруся померла або стала черницею.
Маруся Чурай залишила по собі понад 20 відомих українських пісень, серед яких «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри», «Ой не ходи, Грицю», «Сидить голуб на березі», «Зелений барвіночку», «Ішов милий горонькою». Її історія надихала багатьох письменників і дослідників. Український поет Іван Хоменко, вивчаючи архівні матеріали, знайшов вирок козацького суду, що підтверджує історичність особи Марусі Чурай.